Моя свекруха ледь зі світу мене не звела. Я не можу пояснити її дії. Ця жінка наче хоче мене позбутися. Ні, не подумайте нічого, стосунки у нас гарні. Після весілля батьки чоловіка віддали нам свою трикімнатну квартиру, а самі переїхали в однокімнатну, яку взагалі спочатку хотіли продати. Житло вирішили залишити, щоб було одному з онуків. Просто свекор та свекруха хотіли мінімум двох онуків і я час від часу відчувала себе просто майбутнім інкубатором.
Спочатку наче все було добре. Мій чоловік попередив, що його мати досить незграбна і постійно випадково травмується у побуті. Я на власні очі бачила, як вона випадково облила себе окропом, через що потім ще кілька місяців лікувалася. Тому я не дивувалася, що коли вони в нас в гостях, то постійно щось трапляється.
Якось я не помітила, що біда стається лише з моїми речами, або тим, що я купила, а свекрусі не сподобалося. Так я залишилася без улюблених парфумів, улюбленого сервізу, який до речі мої батьки подарували, від новенького крісла, через яке ми ледь не посварилася. За її словами, клей на нього вона вилила випадково.
Згодом ситуація почала погіршуватися, через її незграбність почала страждати я фізично. Вона випадково ножем порізала мені руку, що довелося шви накладати. Одного разу вона впустила повну каструлю борщу мені на ногу і я отримала тріщину в кістці.
Нещодавно я дійсно ледь не померла через алергію на арахіс. Ми приїхали до свекрухи привітати з днем народження. Вона спекла якийсь торт за новим рецептом. Весь вечір все було добре, аж поки я не скуштувала десерт, який мені радо пропонувала мати чого чоловіка. Я спочатку відмовлялася, але згодом все ж погодилася скуштувати, попередньо перепитавши, чи немає та горіхів. На що почула лише: «Та які горіхи? Ти що! Я ж не маю зубів їх жувати».
Торт дійсно був смачний, але я не встигла й половини з’їсти, як мені стало зле – я почала задихатися. Мій чоловік помітив, що щось не так, й відвіз до лікарні, але я цього вже не пам’ятаю. Отямившись я дізналася, що я вже не дихала, коли мене привезли, й лікарі мене витягнули з того світу. Згодом свекруха чи то згадала, чи просто зізналася, бо совість заїла, що в торті так був мелений на борошно арахіс. З того часу я у свекрухи більше нічого не їм та не п’ю. Як би це дивно не виглядало, але приношу закуски з собою.
