Я пам’ятаю день свого весілля, наче це було вчора. Я дуже нервував. Вночі майже не спав, бо думки породжували переживання і навіть сумніви. Здавалося, що час тягнеться неймовірно повільно і кожна хвилина стає випробуванням.
Надягнувши піджак, я випадково знайшов лист в кишені. На одній зі сторін було написано маминою рукою: «Сину, прочитай, поки не одружився». Я ще більше почав нервувати. Невже там якась сімейна таємниця, яка зруйнує моє щастя?
Мама написала, що залишився останній крок до нового етапу мого життя під назвою сім’я. Вона радила мені, якщо хочу бути щасливим, ставитися до коханої, як до королеви, і не забувати, що мені дістався справжній скарб. Мати заборонила критикувати зовнішність моєї дружини, бо час бере своє. Радила оберігати, адже ніщо не замінить ніжність, вірність та доброту.
Також вона наказувала не забувати, що щастя не в грошах, не бути дріб’язковим і не трясись над кожною копійкою, не дорікай дружині за зайві витрати. Мати радила знаходити час, що зазирнути в її очі. Ніколи не кривдити дружину ні словами, ні вчинками. Слово не можна повернути, але воно може глибоко засісти в душі коханої людини.
З того дня завжди згадував той лист. Намагався жити так, як мати казала. Я щасливий зі своєю дружиною. Вважаю, що саме ці слова матері допомагають мені пам’ятати, що поряд зі мною найкраща та найрідніша жінка на цій планеті. Можу лише кожному порадити, щоб цінували своїх коханих та не забували, за що їх покохали.
