Я хочу попросити вибачення у своєї подружки, яку не бачила 12 років і яку я дуже сильно образила. Я не знаю, де вона зараз, як склалася її доля, але як би не було, перший ніж у спину всадила їй я. Звичайно, ніж – це барвистий опис тієї підлості, яку я вчинила по відношенню до неї.
Після закінчення школи я прийняла рішення їхати до столиці вступати до медінституту. Навчалася я, скажімо, не важливо, тому запаслася підтримкою батьків і поїхала підкорювати столицю. Того року було багато абітурієнтів, але найбільше мені в око впала невисокого зросту, темноволоса, непоказна дівчина в сарафані, немов квіткове поле.
Вона сиділа на лавочці й боязко дивилася на всіх, а коли ми почали записуватися на складання вступних іспитів, то опинилися поруч. Так і познайомилися. Вона приїхала вступати з маленького містечка, була дуже грамотною і начитаною з одного боку, але простою і довірливою з іншого.
Загалом, завдяки їй я склала всі іспити і стала студенткою першого курсу. Ми оселилися разом у гуртожитку і стали подружками не розлий вода. Подруга багато розповідала про свою сім’ю, про свого брата-рятувальника, але ніколи вона не зачіпала тему стосунків із хлопцями.
Коли дівчата збиралися на дискотеку, вона брала книжку і йшла у світ художньої вигадки, але все ж мені, як найкращій подрузі, вона розповіла, що в її місті у неї є хороший друг. Він наш ровесник, але вони друзі й тільки, хоча він їй подобається, і вона хотіла йому про це сказати, але боїться.
Я посміялася і сказала: дай мені його номер, я зателефоную і скажу. Вона усміхнулася і сказала, що в нього немає домашнього. Так минув майже рік, ми вчилися, дружили, все було добре. Наближалися травневі свята, квитків до мого міста вже не було і мені світила перспектива сидіти в гуртожитку.
Як найкраща подруга, вона запропонувала поїхати на свята до неї в гості. Там все і почалося… Коли ми приїхали, нас на вокзалі зустрів дуже гарний хлопець – це і був той самий її друг. Я була приголомшена, у моїй голові почали з’являтися думки, що не можна допустити, щоб вони були разом.
Я хотіла, щоб цей красень був зі мною. Я два дні виношувала план, як зробити так, щоб він із нею не був. Дура, я досі не розумію, навіщо я це робила – чи то з ревнощів, чи то просто нічого робити було… Через два дні ввечері я затіяла розмову з подругою за того хлопця.
Я бачила, що вона його любить, і під маскою “найкращої подруги” запропонувала замість неї прийти на зустріч до нього і поговорити про їхні стосунки. Так і зробили. Коли я прийшла на зустріч замість подруги, він був трохи здивований.
Ми гуляли парком, спілкувалися, він виявився чудовим хлопцем і, як з’ясувалося, по вуха закоханим у мою подругу. Він і розповів, що рік тому він запропонував їй розписатися, але вона сказала, що після другого курсу. Тоді вони домовилися, що стануть одне в одного першими після весілля.
Мене, звісно, цей договір розсмішив, але й підкинув ідею… Після свят ми поїхали, а я все не могла викинути з голови цього хлопця і план захоплення. Зустрівшись після літніх канікул, по сяючому обличчю подруги я зрозуміла, що в них усе добре. Мені б порадіти за подругу, а я розлютилася ще більше.
Хлопець дзвонив моїй подрузі раз на тиждень, а коли вона не могла підійти, вона просила мене відповісти на вахті. Я чекала слушної нагоди, і вона з’явилася в листопаді. Подруга захворіла на ангіну з високою температурою, три тижні провалялася в ліжку.
Коли телефонував її хлопець, я не говорила, що вона хворіє. Першого разу ми просто поговорили, а вдруге він сказав, що бере відгули і приїде, дуже сильно скучив за коханою. Попросив, щоб вона зустріла його на вокзалі. Звісно, на вокзал прийшла я, а подруга навіть не знала про його приїзд.
Він здивувався, а я замість того, щоб розповісти про її хворобу, розповів про те, що вона вже півроку не живе в гуртожитку, знімає квартиру з якимось хлопцем. Для нього це був удар. Цього вечора він сильно напився, а я скористалася ситуацією.
Зробила я це усвідомлено, до того ж у гуртожитку, та так щоб, подруга потім дізналася про це. Вона і дізналася. Спочатку плакала, а потім переселилася в інший гуртожиток. хлопець просто поїхав, але я не хотіла його втрачати, дзвонила до нього на роботу.
Останньою краплею стало те, що я вигадала вагітність. Тоді я ще не знала, що він помирився з моєю подругою, що моя вигадка занапастить справжні стосунки й життя людей, живих хороших людей. Загалом, він приїхав, був розгублений. Я бачила, як він мучиться.
Потім про мою уявну вагітність дізналася подруга і за тиждень забрала документи з вишу і зникла. Хлопцеві я потім сказала, що це була помилка, він мене теж не пробачив. З того моменту минуло 12 років, я так і не вийшла заміж, дітей у мене теж немає.
Із соцмереж я дізналася, що він одружився і рік тому розлучився, але це була якась інша дівчина. Про подругу він з того дня не чув, вона як крізь землю провалилася. Я дуже хотіла її знайти, але не змогла. Так, я – тварюка, остання тварюка і я каюся перед нею.
