Моя бабуся завжди казала, що одяг для людини як друга шкіра. Без нього нікуди! І це добре. Погано, коли ми разом з улюбленим костюмом чи сукнею носимо ще й внутрішній панцир, який нас сковує, соромить.
Через це деякі люди не відчувають свого тіла, єдності з ним. Звідси й складнощі у вигляді проблем із самопочуттям і самореалізацією. Такий панцир краде енергію здоров’я!
У природі все інакше. Кожна істота витончена і гармонійна вже сама по собі, але багато людей, на жаль, це втратили. Вона завжди казала, що треба знімати з себе панцир!
Це звільнить багато енергії, наповнить натхненням, дасть гарне самопочуття і привнесе достаток у життя. Бабуся поділилася простою практикою, але вона досить ефективна. Все просте -допомагаю рости, а складне – все хибне.
Отже, щоразу, коли ви знімаєте з себе звичайний одяг, уявляйте, що знімаєте разом із ним цей панцир, руйнуєте його – рвете цей невидимий одяг. Знімайте із себе панцир усвідомлено, проникливо, з почуттям звільнення від всього, що обмежувало.
Повторювати практику варто не менше 10 днів. За цей час ви відчуєте, що тіло стало оновленим. Багато недуг будуть не страшні. Нехай старе піде, а нове прийде!
