Іноді мені здається, що для родичів я — приватний водій. Інакше як пояснити їхню поведінку та реакцію на відмову? Ми з дружиною разом вже майже десять років, маємо дитину. На щастя, наша сім’я ні чого не потребує.
В нас є окреме житло та машина, тому можемо спокійно обходитися без допомоги інших родичів. Моя дружина має молодшу сестру. Та нещодавно розлучилася і залишилася одна із сином.
Тепер усі розмови тільки про неї та її проблеми. Оскільки вона не має достатньо коштів, тесть і теща всі сили вклали, щоб забезпечити молодшу дочку всім необхідним. Вони продали машину, щоб допомогти їй із житлом.
І одразу запланували за кілька місяців купити собі новий автомобіль. Вони й зараз можуть собі її купити, але на те, що їм подобається, доведеться ще назбирати. Саме тому я регулярно допомагаю батькам та сестрі дружини.
То в лікарню, то на ринок, то ще кудись. І так кожні вихідні. Цієї п’ятниці мені зателефонувала теща і попросила, щоб я її з чоловіком, з молодшою дочкою і племінником завіз на дачу, а потім забрав.
Теща та сестра дружини живуть у різних кінцях міста, а це ще додатковий час на дорогу. Я відповів, що на ці вихідні у нас плани і ніяк не вдається відвезти чи забрати родичів. Я кинув, що не таксі.
Якщо ж їм так сильно треба, то я можу оплатити їм таксі. І взагалі мені теж іноді відпочивати треба. За мої слова вислуховувала докори дружина. Випадково я почув, як мене згадують злим голосним словом.
Розгублена дружина не знала, як на це реагувати. Сама вона на моєму боці і чудово розуміє, що все повинно мати свої межі. Але також вона натякає, що потрібно потерпіти лише це літо.
Як не дивно, через якийсь час зателефонував тесть. Вже із претензією до дочки. Начебто чому вона не захищала свого чоловіка і чому не донесла думку про рамки матері. Тут я навіть розгубився. Бідний тесть.
Одне було точно зрозуміло. З родичами дружини я спілкуватися більше не маю наміру. Як би я не намагався, що б я не зробив, одна відмова чи прокол — і я вже ворог народу. Я такого терпіти не маю наміру.
Дружина просить потерпіти. Це ж сім’я. Не можна так із рідними. Але якщо я знову поступатимуся, це ні до чого хорошого не доведе. А якщо одразу виставляти рамки, починаються образи. Хіба ні?
