Я досить пізно стала матір’ю сина. Спочатку я намагалася вибитися в люди, працюючи безперервно. Коли ти дівчина з села, тобі доводиться докласти втричі більше сил.
Я витратила багато років, щоб показати, чого варта, і отримати гарну посаду. Згодом змогла купити власну квартиру, стала забезпеченою жінкою. Несподівано в моєму житті з’явився чоловік, у якого я закохалася без пам’яті.
Незабаром після того, як ми стали жити разом, мій коханий втратив роботу, але мене це не засмучувало, адже я заробляла достатньо. Тільки через півтора року, коли побачила його з іншою в ресторані, зрозуміла, що він мене використовував.
Тоді я втратила віру в чоловіків і більше не хотіла думати про заміжжя, але мріяла про дитину. Після кількох невдалих спроб, вирішила, що не здатна на це. Думала, що щастя мені більше не бачити.
Напередодні сорокаріччя я зустріла того, хто змінив мою думку. Він був заможний і дуже мене кохав. Ми швидко одружилися і стали жити разом. Незабаром я дізналася, що чекаю на дитину.
Ми обоє були щасливі та чекали на появу малюка, проте коханому не судилося зустрітися з сином. Його не стало за кілька місяців до народження малюка. Так я залишилася сама.
Мене рятували тільки думки про швидке материнство. Син народився раніше терміну і був хворобливим малюком. Я кинула всі сили на те, щоб забезпечити йому краще майбутнє. Він ріс дуже хорошим хлопчиком.
Я не могла натішитися. Він добре вчився, швидко все схоплював і був дуже талановитим. Мої зусилля не пройшли даром. Син закінчив школу з відзнакою, вступив до університету і був найкращим студентом на курсі.
Усе в нашій родині було ідеально до того часу, поки він не перейшов на останній курс. Його ніби підмінили. Він почав ходити по нічних клубах, не ночував удома і почав прогулювати університет.
Я не знала, що робити, такого раніше ніколи не було. Я з ним сварилася, перестала давати гроші, але нічого не допомагало. Одного разу виявила, що син вкрав прикраси. Це пекло тривало десь рік. Сина вигнали з університету.
Одного разу він зник на три тижні. Я навіть думала, що втратила його назавжди, але після цього він повернувся додому. І все знову стало як раніше. Син став колишнім.
Зміг повернутися в університет, знайшов роботу і став допомагати. Через деякий час він щиро вибачився перед нею і подарував нові прикраси, куплені на відкладені гроші. Я була рада, що все повернулося на круги своя.
Про минуле я намагалася не питати, просто раділа, що все позаду. Справи сина пішли в гору. Після університету він зміг влаштуватися туди, де підробляв, на повний день. Зарплата була хороша, робота пристойна.
Через рік старанної роботи він зміг взяти квартиру в іпотеку. Поки робив ремонт, жив у мене. Одного разу він зателефонував і попросив приготувати вечерю на трьох. Син сказав, що готовий познайомити мене із невісткою.
Я зраділа, адже давно вже думала про те, щоб няньчити онуків, але невістка не виправдала моїх очікувань. Коли двері відчинилися, на порозі стояла дуже худа і бліда дівчинка. Я одразу звернула увагу на дешевий одяг.
Але я вирішила стриматися заради сина. Ми весь вечір розмовляли, я розпитувала дівчину про все. Виявилося, що вона з села, з багатодітній сім’ї, закінчила тільки коледж.
Про вищу освіту не думала, бо потрібно було працювати. Загалом, в обраниці сина мені не сподобалося все. Я одразу для себе вирішила, що вона просто вертихвостка, яка вирішила нажитися на моєму успішному синові.
Я була впевнена, що сільські дівчата – це не рівень мого сина. Після того, к дівчина пішла, я одразу ж висловила всі свої думки синові, але він відмахнувся і сказав, що я просто недостатньо добре знаю цю дівчину.
Я довго ще намагалася відмовити сина від цього союзу, але пара ще до кінця року зіграла весілля. Торжество було скромним, вони не хотіли витрачатися. Звичайно ж, це розчарувало мене ще більше.
Невістка руйнувала все, про що я мріяла. Молоді не часто ходили до мене в гості. Невістка відчувала, що я її недолюблюю та й я не горіла бажанням бачити дружину сина.
Я просто чекала, коли та покаже свою справжню натуру, і вони нарешті розійдуться, адже сина свого я теж не бачила через це. Однак наближався мій ювілей і я вирішила влаштувати пишне торжество.
На свято прийшли колишні колеги, багато друзів і, звісно ж, син із невісткою. Коли настав час сина говорити тост, він вручив мені подарунок. Крім розкішного букета і красивої нової прикраси, була ще маленька коробочка.
У ній лежав знімок УЗД. Син сказав, що це їх головний подарунок, з яким я зможу познайомитися тільки через п’ять місяців. Я усвідомила, що стану бабусею. Однак тієї ж миті на мене нахлинула образа і злість.
По-перше, вони говорять їй через стільки часу. По-друге, матір’ю мого онука буде ця мерзенна сільська вертихвостка. І тоді вона випалила, що впевнена, що дитина не від мого сина.
Син почервонів від злості, а невістка поруч із ним стала блідою і розгубленою. Вона повільно встала з-за столу і пішла на вихід із залу. Син кілька хвилин дивився на мене.
Потім тільки й сказав, що саме ця сільська дівка врятувала його. Після цього він наздогнав дружину, взяв її за руку і пішов із залу. Свято було безнадійно зіпсоване. Син перестав телефонувати мені.
Я намагалася з ним зв’язатися, але він не брав слухавки. У моїй в голові все крутилися його слова, хоча я й не розуміла, що вони означають. Через якийсь час він сам прийшов до мене. Він вирішив, що всі ці драми не для нього.
Та й невістка його переконувала, що я погарячкувала. Скоро дитина з’явиться, нічого їй рости серед скандалів. Тоді син і розповів мені, що означали його слова.
Виявилося, що коли в нього були проблеми на 4-му курсі, він був близький до того, щоб відійти в інший світ. Він захопився забороненими речовинами і одного вечора сильно перебрав. Він сидів на зупинці майже без свідомості.
Тоді до нього підійшла дівчина, яка помітила, що з ним щось не так. Вона викликала швидку, мого сина відкачали. Якби не моя невістка, до ранку мого сина б уже не було в живих.
Усі наступні тижні вона відвідувала його в лікарні, поки він лікувався. Саме вона знайшла для нього програму реабілітації і допомогла повернутися до нормального життя.
Вона втримала його від чергового зриву, коли він був на межі того, щоб повернутися до старих звичок. Саме моя невістка весь цей час була поруч. У ті моменти, коли він був схожий лише на подобу людини.
Тому він і не вірив у мої слова про те, що кохана його використовує. Адже вона полюбила його, коли в нього нічого не було. Я слухала цю історію, не могла повірити, що не знала всього цього.
Я плакала і просила в нього вибачення. Обіцяла, що змінюся і спробую перепросити в невістки. Так ми й помирилися. Тепер я багато часу проводжу з онуком і це наймиліший хлопчик у світі.
