Мені 23, дівчині 25 років. Зустрічаємось майже два з половиною роки. Природно ми маємо інтим, оскільки це було закономірним етапом розвитку відносин.
Ми оберігаємося, всі інтимні взаємини відбуваються, коли вдома ми одні, тобто нікому не заважаємо, самі собі забезпечуємо все потрібне (обидва працюємо).
Живу я з мамою, тому 99% часу, коли ми з дівчиною вдома, ми вдома у мене, тому що у неї велика сім’я і завжди вдома хтось є, а у мене трикімнатна квартира і, крім мене, тільки одна мама.
Але є один нюанс, що викликає незручні й сумні ситуації — моя мама думає, що ми чисті наче ангели, і наші з дівчиною стосунки обмежуються милими поцілунками та безневинними чаюваннями за цікавим фільмом, особливо коли її немає вдома.
Спочатку так і було, але потім, зрозуміло, відносини природним шляхом стали більш дорослими, і зараз уже чути від мами фрази: «Я ж знаю, що ви не спите (мається на увазі це) разом, бачу ваші стосунки, ви як діти , такі чисті».
Просто смішно і навіть ніяково стає від цих слів. Мама досить строгих моральних поглядів на таке і до весілля вважає порочним, і взагалі думає, що всі мужики (зокрема і я, мабуть), не знають про контрацепцію, і лише побачивши голу жінку, тут же нароблять із нею дітей.
Коли я намагався їй натякнути, мовляв, ну не варто так переживати, я ж дорослий хлопець, безглуздий, але все і так знаю, зі мною такого не станеться, на що вона відповідає щось на кшталт: «Та ти просто ще не спав із жінкою і не знаєш, що це таке, сам не помітиш, як вона завагітніє».
На практиці ж ми з дівчиною з самого першого разу підходили до інтиму з відповідальністю, завжди думаємо про безпеку та запобігання (тим більше ми один у одного перші) і обидва розуміємо, що зараз у нас робота та навчання, діти поки що зовсім ні до чого.
Мама навіть знає, що за її відсутності дівчина зі мною вдома ночує, але вона все одно думає, що ми мало не як братик із сестричкою тут спимо, загорнувшись у різні ковдри і уткнувшись кожен у свій кут, все невинно і ні про який інтим ми навіть не думаємо.
З одного боку все і так нормально, мама спокійна і живе у своєму світі, де її дорослий син зі своєю дівчиною полягає в безневинних стосунках ніби першокласники, що тримаються за ручку, ну не знає і не знає, їй так буде спокійніше і у нас є повноцінні відносини.
З іншого боку, вже якось і соромно, що ми тримаємо маманю у незнанні і вона наївно вважає, що ситуація саме така, яку вона хоче бачити.
Та й усі ці розмови, які так чи інакше проскакують, просто комічні, коли я, згадуючи, чим ми з дівчиною займалися на вихідних, чую від мами: «Ну ви ж не цим тут займаєтеся, тому чого мені за вас переживати» і т.д.
Хоча прямим текстом я ніколи не заперечував наявність інтиму в моїх стосунках з дівчиною, і я або перекладаю тему або просто кажу, що не хотів би з мамою обговорювати подробиці мого особистого життя, так що за великим рахунком я і не підтверджую її бачення ситуації, але й не спростовую.
Що робити, я не знаю – залишити все як є і по суті далі голову мамі дурити, але не шокувати її «відкриттям Америки», що її син у 23 роки вже давно не незайманий, або все ж таки постаратися її підвести до реального розуміння ситуації.
Поставивши під удар її ставлення і довіру, як до мене, так і до дівчини. Ситуація досить дурна та смішна, але водночас досить слизька. Просто з часом усі ці незручності та недомовки стають все більш комічними та абсурдними. У яке русло все це краще пустити?
