– Віко, я ціную вашу привітність і доброзичливість. І мені боляче бачити, як вас обманює чоловік! Подивіться, він залицяється до офіціантки просто у всіх на очах! У місті ходять чутки, що в нього роман із цією Дариною! Ви б звернули увагу! Так і без чоловіка недовго залишитися.
Вікторія з подивом подивилася на постійну відвідувачку кав’ярні. З жінкою в неї склалися майже дружні стосунки. Клієнтка часто заходила сюди, щоб поснідати чи повечеряти. А тому вважала своїм обов’язком відкрити очі гостинній власниці кав’ярні на правду.
Вікторія обернулася і побачила неприємну картину. Її чоловік Антон стояв біля Дарини і мило посміхався. Час від часу він робив спроби обійняти її за талію. Дівчина хихикала, але не опиралася намірам господаря.
Вікторія вирішила гукнути чоловіка:
– Антон! Ти мені потрібен! Допоможи мені, будь ласка! І не заважай Дарині працювати!
Антон тут же опинився біля дружини. Зараз він нагадував кота, який нашкодив і якого викрили на крадіжці хазяйського м’яса.
– Що трапилося, люба? У чому тобі потрібна допомога? – Антон узяв себе в руки і підійшов до дружини.
– Антон, звісно, не в моїх звичках вірити пліткам. Але нашим відвідувачам здається, що ти занадто багато уваги приділяєш Дарині. Кажуть, що в тебе з нею роман. Це правда? Будь ласка, поводься пристойно! На вас усі дивляться. Мені незручно!
– Відколи ти стала мені вказувати? – роздратовано відповів Антон, – вигадуєш небилиці! Хочеш, щоб я тільки біля тебе сидів! Отже, всі мене вважають підкаблучником! Звісно, працюю керуючим у кав’ярні своєї дружини! Хіба це нормально?!
– Антоне, ми вже обговорювали цей момент. Тобі підходить ця роль. Ти чудово справляєшся з обов’язками. Тепер із постачанням продуктів немає жодних проблем!
– Отже, ти визнаєш мої заслуги? – Антон хитро примружив око і раптом випалив, немов зібравшись із духом, – тоді перепиши бізнес на мене! Моя чоловіча гідність ущемлена тим, що я тут ніхто!
– Антоне, ділити бізнес невигідно. І потім, ми – одна сім’я! Усе, що належить мені, належить і тобі!
– Ну так, ну так! – пробурмотів Антон, – я якось не подумав про це.
Чоловік із гідністю пройшов повз столики, попутно вщипнувши Дарину за бочок. У його голові визрів план.
Ні до чого боятися того, що дружина його вижене! Він може робити все, що хоче! Адже якщо Вікторія надумає з ним розлучитися, половина бізнесу, так чи інакше, дістанеться йому!
Осяяння прийшло до Антона раптово. Треба визнати, до цього моменту він ніколи не думав про розлучення. Звичайно, у нього траплялися інтрижки на стороні. Але який чоловік може похвалитися тим, що залишається вірним дружині?
Антон самовдоволено хмикнув і відчув себе господарем становища. Це Вікторії потрібно боятися його відходу. Це вона залишиться без половини бізнесу. А отже, нехай терпить усі його витівки.
Антон цього дня навмисно пішов із роботи рано. Він хотів показати дружині, що не збирається танцювати під її дудочку. Крім того, він зателефонував Дарині і запросив її на вечерю.
Дар’я відповіла згодою. Їй лестила увага господаря. Наївна провінційна дурепа думала, що зможе красою і молодістю підкорити цього чоловіка. І тоді вже вона керуватиме кав’ярнею, а не ця стара Вікторія!
– Усе-таки життя несправедливе! – розмірковувала дівчина, – чому одним дістається все, а іншим – нічого? От хоча б узяти цю Вікторію: хіба справедливо, що саме вона відкрила кав’ярню? А мені доводиться мити посуд, догоджати гостям, а після роботи повертатися в орендовану квартиру?
Дарина твердо вирішила змінити свою долю. Цього вечора вона була особливо ласкава з Антоном. Дівчина відповідала на всі залицяння, мило посміхалася, підтакувала, строїла оченята і несподівано вимовила:
– Я так мрію побачити море! Я ніколи його не бачила! Ах, якби знайшлася добра людина, яка б здійснила мою мрію!
– Про що мова, Даринко? – попався на її вудку Антон, – у наших силах поїхати на море просто завтра!
– А що ви скажете Вікторії Сергіївні? Адже вона викриє вас у невірності! – обережно говорила дівчина. Вона не збиралася відразу ж віддавати себе в руки господареві.
– Не переживай про це! Вікторії не вигідно конфліктувати зі мною! Я можу дозволити собі все, що хочу.
Чоловік поцілував своїй дамі ручку, і, окрилений пообіцяв залагодити всі питання з дружиною.
Антон повернувся додому пізно. Вікторія виявила на його сорочці сліди від губної помади і, звичайно, поставила запитання. Але чоловік не поспішив виправдовуватися. Він раптом заявив:
– Я ще молодий і перспективний чоловік! Природно, що на мене дивляться дівчата! Що мені робити поруч із тобою? Ти зовсім опустилася, не стежиш за собою! Ти весь час ходиш у джинсах! Мені навіть соромно за тебе перед своїми друзями.
Вони-то вже давно обзавелися молодими дружинами і кинули своїх старих! Ти маєш бути вдячна мені за те, що я залишаюся з тобою!
У Вікторії пропав дар мови. Вона не очікувала такої поведінки від чоловіка. Що це йому в голову спало? Криза середнього віку, чи що? Жінка спробувала звести розмову в жарт:
– Антоне, не раджу тобі захоплюватися молоденькими дівчатами. У тебе серце! І хіба юна особа зможе забезпечити тобі гідний догляд? І, потім, ми стільки років прожили разом!
– Віко, я втомився. І я хочу відпочити! Я поїду з друзями на море. Я вже зателефонував агенту, і путівка на мене чекає. Через два тижні я повернуся, і ми обговоримо з тобою наше подальше життя!
– Антон! Яке море? Зараз сезон! Я не впораюся з напливом гостей! Ти мені потрібен тут. А через місяці два ми разом поїдемо до моря, якщо хочеш!
– Ні, я більше не буду танцювати під твою дудку! – заявив чоловік, – це вирішено! Я завтра ж поїду на море!
Вікторія вкрай здивувалася заяві чоловіка, але вирішила йому не суперечити. Може, у нього й справді криза середнього віку? Жінка подумала, що чоловік пошкодує про свої слова і вже вранці знову буде на роботі.
Антон цього вечора демонстративно влігся на дивані в залі. Вікторія ночувала сама. А коли вона прокинулася, то виявила, що чоловіка немає. Не було і його сорочок, документів, літніх костюмів.
Вікторія так втомлювалася в кав’ярні, що міцно проспала всю ніч і не почула, як чоловік збирається. Вона вирушила на роботу в повному подиві.
А тут знову виникла проблема. З’ясувалося, що Дарина захворіла. Вона попередила, що бере лікарняний на 2 тижні.
Вікторія насупилася. Тільки цього ще не вистачало! Тепер доведеться самій замінювати офіціантку. Шукати нову працівницю просто не було часу. Але Вікторія звикла до труднощів. Вона не боялася жодної роботи.
Щоб відкрити свій бізнес, їй довелося чимало попрацювати. Вона працювала практично цілодобово. Але змогла накопичити стартовий капітал. Тоді довелося важко. Антона звільнили з роботи. А шукати нове місце він не поспішав.
Він повідомив, що розчарувався в житті, і заліг на дивані. Вікторії після роботи доводилося прибирати у квартирі, мити й прати, створювати затишок. Її чоловік не хотів нічого робити, пояснюючи своє неробство депресією.
І Вікторія терпіла. Вона втішала нещасного чоловіка, підтримувала його, намагалася готувати улюблені страви і всіляко догоджати.
А потім вона взяла кредит, додала свої заощадження і відкрила власну кав’ярню. Їй хотілося, щоб Антона більше ніхто і ніколи не міг звільнити. Вона одразу ж потішила чоловіка своєю перемогою і запропонувала працювати керуючим.
Антону було потрібно домовлятися з постачальниками продуктів, залучати клієнтів, підбирати персонал. Він завжди був товариським, а тому швидко знаходив із потрібними людьми спільну мову.
Нове заняття сподобалося Антону. Він більше не відчував себе приниженим. Але через кілька років занудьгував. У його голосі стало чутися роздратування і невдоволення.
То йому не подобалося, що Вікторія сама приймає дзвінки від клієнтів, то він лаяв її за неприготований обід, то дорікав тим, що дружина навантажила його роботою, а сама нічого не робить.
Віка бачила, що Антон змінився. Але дорікати чоловікові було не в її правилах. Вона була вихована в сім’ї, де чоловік – головний. Щоправда, жінка не розуміла, що в її випадку, обов’язки чоловіка давно виконує вже вона.
Ось і цього разу витівка чоловіка поставила її в глухий кут. Вона і так втомлювалася. Віка теж не була у відпустці кілька років. Спочатку вона платила кредит, потім займалася розширенням і розвитком бізнесу. Не дивно, що вона ходить в одних і тих самих джинсах! У неї просто немає часу на походи по магазинах!
Віка зітхнула і одягла фартух Дарини. Відвідувачі вже сиділи за столиками і чекали, коли офіціантка прийме замовлення. Жінка вийшла в зал і, побачивши постійну клієнтку, підійшла до неї. А та тут же запитала:
– Віка, ви, що Дарину зі своїм чоловіком у справах відправили? Ви нерозумно вчинили! Треба було самій їхати з ним!
– Про що ви говорите? Я не розумію, – здивувалася питанню Віка.
– Так, я щойно з вокзалу. Прихала з іншого міста. Бачила на пероні вашого Антона і Дарину! Подумала, що ви відправили їх у справах! А, ви не знали, так? – схаменулася відвідувачка.
– Знала, звичайно, – не видала свого хвилювання Віка, – просто думала, що вони автобусом поїдуть.
У цей момент до зали зайшов представницький чоловік і радісно закричав:
– Віка! Це ти? Я не повірив, коли мені сказали, що ти тепер володієш кав’ярнею! Але я завжди знав: ти станеш успішною! Ми не бачилися з тобою сто років! Знімай фартух, сідай, випий зі мною кави. Господиня ж може собі дозволити, га?
Перед Вікою стояв її колишній однокурсник. З Єгором вони не бачилися багато років. Він поїхав до столиці відразу ж після закінчення інституту. Колись він був закоханий у Вікторію. Але та йому відмовила і вийшла заміж за Антона. Любов зла! Що тут поробиш?
Єгор тоді навіть одружився всім на зло. Але його шлюб не склався. Дружина швидко зрозуміла, що він її не кохає і подала на розлучення. Зараз жінка була щаслива в іншому шлюбі. А от Єгор досі залишався сам.
Він вирішив провідати рідних і близьких у місті, де виріс, і одразу ж примчав до кав’ярні Вікторії. Однак він помітив, що жінка чимось засмучена.
Він співчутливо запитав:
– У тебе щось сталося? Ти чому у фартусі офіціантки? У тебе фінансові труднощі? Так, я тобі допоможу!
– Єгоре, ти не уявляєш! Я щойно дізналася, що Антон поїхав на море з моєю співробітницею. Її Дариною звуть. Такий удар для мене!
– Я прекрасно тебе розумію. Знаєш, моя племінниця шукає роботу на літо. Вона гарна дівчина. Я зараз їй подзвоню, і вона замінить цю Дарину. А ми з тобою погуляємо, поговоримо.
Єгор моментально виконав,те що запропонував. Він вивів Вікторію з кав’ярні, щоб відвідувачі не бачили її в такому стані. Між ними відбулася довга розмова.
Єгор зрозумів: Віка нещасна в шлюбі. Вона багато зробила для чоловіка, але він не цінував її зусиль. Єгор твердо вирішив допомогти колишній однокурсниці.
Чоловік став акуратно розпитувати її про те, кому належить бізнес, яке офіційне становище жінки. Він зрозумів, якщо Антон надумає піти від Віки, то йому дістанеться половина бізнесу. А такого він допустити не міг.
Він звернувся по допомогу до Лариси Іванівни, матері Вікторії. Та була жінкою розважливою і розумною, а тому одразу зрозуміла, що загрожує доньці.
За кілька днів Лариса Іванівна звернулася до доньки з незвичайною пропозицією. Вона попросила її переписати бізнес на своє ім’я.
Вікторія здивувалася і навіть вигукнула:
– Ви змовилися чи що? Нещодавно Антон вимагав бізнес, а тепер ти!
Але мати заспокоїла доньку, пояснивши:
– Вікторія, якщо ти мені не довіряєш, я залишу розписку, що зобов’язуюся повернути тобі бізнес у разі розлучення з чоловіком. Зрозуміла?
– Ні, – чесно зізналася Віка.
– Ну, я пропоную тобі підіграти чоловікові. Зобрази ревнощі і страждання. Розкажи поо його зраду, вимагай розлучення. Ми з Єгором упевнені: він спеціально тебе провокує, щоб отримати половину після розлучення. Тепер зрозуміла?
– Зрозуміла, – протягнула Вікторія, – але мені й справді прикро. Я не очікувала від Антона, що він піде на таке. До того ж він ще й слова не казав про те, що збирається розлучитися!
– Почекай, все попереду! – зі знаючим виглядом повідомила мати.
Через тиждень із відпочинку повернувся Антон. Він здавався щасливим, але якимось втомленим. Усе-таки молоді дівчата вимагають фізичних зусиль. Чоловік, зізнатися, втомився від юної та велелюбної Дарини. До того ж усі останні дні вона тільки й говорила, що мріє стати його дружиною.
Така увага лестила Антону. Він почувався справжнім мачо, спокусником і підкорювачем жіночих сердець. А тому він без зволікань повідомив дружині про намір розлучитися.
Вікторія зобразила здивування і навіть поплакала для пристойності. Але повідомила:
– Заради твого щастя я на все згодна. Навіть на розлучення.
Антон радісно потирав руки. Він вважав дружину недалекою жінкою і був упевнений: вона не здогадалася про його плани щодо бізнесу.
Але він сам був вражений, коли дізнався, що в дружини більше нічого немає. Виявилося, вона все переписала на свою матір. У спільній власності залишилася тільки старенька квартира, де колись вони жили.
Половину цієї нікому не потрібної квартири й отримав Антон. Але він вірив, що Дарина щиро його любить і буде готова розділити з ним воду і хліб. Однак дівчина одразу ж оголосила про те, що він для неї занадто старий.
Дарина так і сказала:
– Антон, я не можу стати твоєю дружиною. Зрозумій, мені всього 20, а тобі вже за 50. Через 10 років я буду привабливою жінкою в розквіті сил, а ти немічним старим. Що я буду з тобою робити? Слинки тобі підтирати?
– Але ти ж казала, що готова провести зі мною останні дні і бути поруч і в горі, і в радості? – здивувався Антон.
– Навіщо ти мені тепер? Одна справа – забезпечений власник найвідомішої кав’ярні в місті, а інша – розлучений старіючий ловелас без копійки в кишені!
Дівчина чмокнула свого шанувальника в лисіючу голову і пішла. Антон зрозумів, що помилився в розрахунках. Він захотів повернути Вікторію. Але колишня дружина навіть не відчинила двері.
Вона заявила:
– Іди, Антоне. Я була з тобою і в радості, і в горі. Допомагала тобі у важкі хвилини, підтримувала тебе. А ти вирішив обманом привласнити мій бізнес? Коли я працювала як кінь, ти лежав на дивані й зображував депресію. Хоча нормальний чоловік на твоєму місці почав би шукати нову роботу! Повертайся до своєї дівиці! А про мене забудь.
– Віко, кохана, прошу, відчини двері! – продовжував стояти біля зачинених дверей Антон, – це була помилка. Я тільки зараз зрозумів, як кохаю тебе. Я не уявляю, як буду жити!
– Зате я чудово уявляю! – зі сміхом заявила Віка, – найімовірніше, тобі доведеться шукати роботу. Оскільки ти довгий час не працював за професією, то навряд чи тобі дістанеться гарне місце. Не розраховуй влаштуватися керуючим в інші заклади міста. Про твої шашні з офіціанткою всі знають. Ніхто не візьме тебе на роботу. Про це вже подбав Єгор.
– Єгор? Чи це не той студент, який залицявся до тебе? – згадав Антон.
– Саме він. Щоправда, зараз він не студент, а успішний юрист. Він керує власною юридичною конторою!
– У тебе з ним стосунки? – продовжував допитуватися Антон, одночасно стукаючи по замкнених дверях.
У цей момент він відчув, що хтось поклав йому на плече руку. Від несподіванки він скрикнув і обернувся. Перед ним стояв представницький чоловік середніх років. Це був Єгор. І він чув усю розмову.
А тому вважав за потрібне відповісти на запитання візитера:
– У нас із Вікою – стосунки! І я, сподіваюся, їх узаконити! На правах майбутнього чоловіка я вимагаю, щоб ти пішов. Ні до чого хвилювати Віку. Вона сильно втомлюється в кав’ярні. Усі ці роки вона практично одна займалася бізнесом, поки ти пролежував боки.
Антон вирішив ретируватися. Але йти йому було нікуди. Довелося повернутися і запитати у Вікторії ключі від старої квартири. Вікторія передала йому ключі і навіть виявила милосердя:
– Можеш там жити, скільки хочеш. Мені не потрібна друга половина квартири. Єгор вирішив перебратися зі столиці в рідне місто. Хороші юристи потрібні скрізь. Ми в змозі заробити на нову квартиру! Передавай Дарині привіт!
– Так вона кинула мене, – нарешті зізнався Антон.
– Ну, тоді почни життя спочатку. Це можна зробити в будь-якому віці. Я переконалася в цьому на власному прикладі!Спеціально для сайту Stories
