Нещодавно була у на весілля родички і зрозуміла, що я все зруйнувала сама. Я виходила заміж без весілля, в мене не було сукні. Гроші були, а от бажання ні. Я тоді не думала, що це важливо, хоча мати мені казала, а я не слухала. Прийшла до РАГСУ у джинсах та футболці, без макіяжу та зачіску.
Я завжди була такою – йшла проти системи. На випускний прийшла в шортах, забрала документи та пішла додому. Мені просто було не цікаво, а тепер розумію, що й згадати немає чого. Дітей я теж ніколи не хотіла, а от мій чоловік хотів і дуже. Та мені треба було пожити, а обтяжувати себе не хотілося. Чоловік через кілька років пішов до іншої, бо не бачив перспективи в наших стосунках. Але хоча саме в дітях перспектива? Тепер шкодую, що не погодилася тоді на дитину.
Зараз мені 40 – сім’ї немає, чоловіка немає, дитини немає, навіть згадати немає що, бо всі важливі події у своєму житті я проігнорувала. От сиділа на весіллі в родички й оплакувала своє життя. А час вже пішов, я його згаяла. Мати намагалася мене заспокоїти. Вона вірить, що я ще зможу налагодити своє життя, а я ні. Хочу всім порадити – не витрачайте час на дурниці, його потім не повернути.
