Женя увійшов до квартири і побачив дітей, які сиділи на підлозі в кухні. Було видно, що діти були дуже голодні, тому що вони їли котячий корм. Яна в цей час лежала у вітальні та спілкувалася з подругами в інтернеті. Побачивши чоловіка, вона скривила обличчя і прибрала свій смартфон. Женя ледве тримав себе в руках. Він не розумів, як вона так може ставитися до дітей.
Вони почали сваритися. Яна кричала, що Женя має дякувати її батькові, бо працює в його фірмі тільки завдяки їй. Яна заводилася все сильніше і сильніше. В цей момент їй хотілося перебити весь посуд або зовсім спустити його зі сходів, проте Женя швидко остудив її запал. Він дивився на неї холодним поглядом, ніби давно все вирішив для себе.
Женя зібрав речі, забрав дітей та поїхав до матері. Мати, мовчки, вислухала сина, і лише зрідка хитала головою. Женя намагався пояснити, що йому бракує затишку в квартирі, смачної вечері, чистих і ситих дітей, спокійної, домашньої обстановки. Матір же все мовляла його до дружини повернутися. Потім з’ясувалося, що його брат з дівчиною зійшовся, і тепер вони живуть у кімнаті Жені.
Та й взагалі, мама заявила, що вона стара, щоб за дітьми ходити. Сказала, що для Жені та його дітей немає місця. Женя нічого не відповів, бо до кімнати зайшов молодший брат із нареченою. Женя забрав дітей і вийшов надвір. Було холодно, великими пластівцями на землю спускався сніг. Чоловік стояв і не знав, куди йому податися.
Однак трохи подумавши, він викликав таксі і за півгодини вже сидів у готелі. Їжу замовив в номер, а коли ситі діти заснули, Женя заходився шукати квартиру. Він уже хотів зателефонувати за номером, щоб обговорити всі деталі, як йому зателефонував його тесть. Той щось кричав про те, що Жені все так просто з рук не зійде.
Женя мовчав, він просто не хотів наговорити зайвого, тож мовчки вислухав свого тестя, а потім вимкнув телефон. Ну, нічого спочатку доведеться важкувато, але разом ми впораємося, подумав чоловік. Квартиру він зняв швидко, та й нехай вона була на околиці міста, зате тут тихо і спокійно, та й дитячий садок був поряд.
На його велику радість у дитячому садку були місця і Женя, залагодивши всі формальності, відвів дітей до саду. Залишилося діло за малим, знайти роботу, а ось тут було значно важче. Поблизу нічого не було, а те, що було далеко, йому не підходило. Хтось же мав відводити та забирати дітей із саду. Трохи подумавши, Женя знайшов місце двірника.
Нічого не поробиш, спочатку зійде будь-яка робота. Так із системного адміністратора Женя перетворився у двірника, але це його не бентежило. Головне, його діти були поряд, ситі, задоволені та під наглядом. За два роки діти помітно підросли, і вже навіть забули про недбайливу матір, яка навіть не згадувала про них.
Розвели їх швидко, проте Яна навіть не зволила прийти до суду, а всіма її справами займався сімейний адвокат. На аліменти Женя не подав, а навіщо? Він чоловік, він упорається сам. Його мати після того випадку з ним не спілкувалася, а братик навіть на весілля своє не запросив, але Женя не впадав у відчай, і взагалі, навіщо йому такі родичі, які з ним тільки через гроші.
Про колишню дружину він більше не чув, знав лише, що вона вийшла заміж за якогось бізнесмена, а потім поїхала до іншої країни. Ця зима видалася дуже холодною, а через рясні снігопади роботи побільшало. Спецодяг, який йому видали ледве впорався з сильними морозами, а його легкий светр грів не дуже. Йому б купити, що тепліше, але Женя і так сильно витратився.
Він купив Оленці та Валі куртки і чобітки, а на себе, як звичайно нічого не залишилося. Він взагалі останнім часом думав лише про дітей, а потім Женя захворів: сильний жар, кашель зробили свою справу. Чоловік ледве пересувався квартирою і навіть не міг вийти ні в магазин, ні дітей до дитячого садка відвести.
Коли йому стало зовсім погано, Женя викликав швидку. Лікарі приїхали швидко, дали жарознижувальне, запропонували госпіталізацію, а дізнавшись, що чоловік живе один і дітей нема з ким залишити, повідомила куди слід. Дітей забрали наступного ж дня. Треба було бачити, як Женя чинив опір, щоб дітей не забрали, через що співробітники опіки вважали його буйним.
Коли Женя трохи прийшов до тями, він привів до ладу квартиру і пішов за дітьми, але йому не дозволили їх забрати, мовляв, з такими залишати дітей небезпечно. Він не знав, що робити далі і кого просити про допомогу. Ледве дійшовши до свого під’їзду, Женя знепритомнів.
Сніг валив великими пластівцями, і невідомо, що трапилося б, якби Віра – його сусідка навпроти не вийшла б цього вечора винести сміття. Втім, вона завжди так робила, виносила сміття вечорами, хоч і знала, що це погана прикмета. В одній руці вона тримала пакет зі сміттям, а в іншій пакет із кормом. Дівчина бачила, як у сміттєвих контейнерів риються бездомні тварини.
Вечірнє годування хвостатих безхатьків було її щоденним ритуалом, і лише після цього дівчина могла заснути з чистою совістю. Сама колись голодувала, а більшу частину свого дитинства провела в дитячому будинку. Побачивши людину, що лежала на снігу, дівчина не розгубилася. Вона швидко підійшла до нього, і переконавшись, що той живий попрямувала до баків.
Викинувши сміття та нагодувавши тамтешніх мешканців. Дівчина викликала сусіда та попросила допомогти донести Женю до її квартири. Той теж завжди підгодовував бездомних тварин, навіть годівниці змайстрував для птахів і розвісив їх на деревах, а неподалік від контейнерів для сміття встановив невеликі будки, в якому час від часу грілися пухнастики-безхатьки.
Прокинувся Женя від аромату міцної кави і звуку яєчні, що шкварчала. Озирнувшись на всі боки, чоловік визначив, що він знаходиться в чужій квартирі. Цікаво, у що він встиг ще вляпатися? Женя спробував напружити пам’ять, щоб згадати події вчорашнього дня і зрозуміти, що він робить у квартирі своєї сусідки, але на жаль, на думку нічого не спадало.
Вона посадила його за стіл і подала сніданок з філіжанкою міцної чорної кави. І тут чоловіка прорвало, він почав розповідати їй про сімейне життя, про розлучення, про свою матір і молодшого брата, про те, як спочатку справлявся, а потім як після хвороби у нього забрали дітей. Дівчина слухала мовчки і розуміла, що чимось життя цього чоловіка нагадувала її власне.
Вона теж була нікому не потрібна, тільки на відміну від неї в нього було заради кого жити, а в неї немає. Адже колись і Віра була одружена, тільки через те, що вона не може мати дітей, чоловік від неї пішов, і ось уже, як два роки вона переїхала сюди і працювала в місцевому дитячому будинку.
Вона посміхнулася у відповідь Жені і сказала, що має думку, як йому допомогти. Женя чекав вечора, немов свята. Він приготував вечерю, накрив на стіл, повинен же він хоч якось віддячити дівчині, яка врятувала його від морозу, та й далі зібралася допомагати. Віра прийшла до сьомої вечора, і з усмішкою простягла йому невеликий торт.
Як виявилось, діти Жені були у тому ж дитячому будинку, де працювала Віра. Поговоривши з директором дитячого будинку і пояснивши ситуацію, Віра впросила під її особисту відповідальність влаштувати Женю в дитячий будинок двірником, тож Женя міг хоча б бачитися з дітьми, а потім через місяць, отримавши характеристику та результати аналізів, Женя пішов до органів опіки.
Женя розумів, що Віра це єдина людина, на яку він може покластися, і що саме така мати і потрібна його дітям. Ось тільки він боявся запропонувати їй стати його дружиною, адже вона молодша за нього, та й діти в нього є. Кому захочеться поратися з чужими дітьми? Дітей Жені повернули, проте з дитячого будинку він так і не пішов, а продовжував працювати там.
Незабаром він знайшов собі підробіток, розробляв програми для офісів у вільний час, а потім все ж таки він зробив Вірі пропозицію і, на диво, вона погодилася. Пройшло багато років. Женя працює програмістом у дуже гарній компанії. Віра домогосподарка, але її робота не менш важлива, вона створює затишок у будинку, де вони живуть усі разом.
Діти називають Віру мамою, а рідну матір вони навіть не впізнали, коли випадково зустрілися в парку. У житті так буває. Рідні відвертаються у скрутний момент і стають чужими, а чужі простягають руку допомоги і стають найріднішими та близькими людьми. Головне вчасно зрозуміти та прийняти це, адже разом будь-яка проблема вирішується легко та просто.
