Я вийшла заміж по любові. Але про те, що мій чоловік завжди і у всьому слухає лише свою матір, я дізналася вже після весілля.
Ми з Богданом переїхали до Раїси Степанівни, бо на цьому наполягла свекруха. Мовляв, поживемо спочатку разом, ми ж недосвідчені, і все в такому дусі.
Хоча я мала свою квартиру, я вирішила не сперечатися і подивитися, до чого це приведе. Ось тут все і почалося. Насамперед свекруха привела мене на кухню, розповіла, де що лежить. А потім ми почали разом готувати обід. Раїса Степанівна захотіла перевірити, що я вмію і на що здатна.
Звичайно, їй не подобалося нічого з того, що я робила. Навіть картоплю я чистила не так, як треба! На правах нової невістки я особливо не виступала. Слухалася і робила так, як мені говорили.
А чоловік спочатку обіймав матір, потім мене й казав: «Алло, вчись у мами всьому-всьому! Вона в мене найкраща!».
Спочатку я раділа, як чоловік ставиться до матері. Він був добрий, ввічливий і уважний. Не всякий чоловік може таким похвалитися. Проте чим довше я жила під одним дахом з Богданом та свекрухою, тим швидше я хотіла переїхати назад до своєї квартири.
До речі, про це. Раїса Степанівна запропонувала здавати моє житло. Вона вже встигла і квартирантів знайти, і про вартість оренди домовитися.
Гроші забирала також вона. А мені залишалося вислуховувати, на що вона їх витратила: «Все в дім, Аллочка, все в сім’ю. Ти мене знаєш!»
Але навіть це було не найсерйознішою проблемою, яка на мене чекала. На світ з’явився наш син.
Свекруха заборонила мені довго сидіти у декреті. Мовляв, тепер грошей треба ще більше, а Богдан усе тягнути не може. Я вийшла на роботу, а дитину залишала з Раїсою Степанівною.
Часто бувало, що я сина бачила тільки у вихідні. У будні йшла рано вранці і приходила пізно ввечері, коли він уже спав.
Маля з раннього віку було більше прив’язане до бабусі, а не до мене, своєї рідної матері. І перше слово “мама” він адресував зовсім не мені, а саме їй. Це було для мене справжнім ударом.
Я ділилася своїми переживаннями із чоловіком. Але він не бачив у цьому жодної проблеми: «Ти ж знаєш, мама хоче нам допомогти. Ми повинні бути їй вдячні!»
Але як я можу дякувати жінці, яка на моїх очах забирає в мене право бути матір’ю?
Ми зі свекрухою з самого початку вибудували неправильні стосунки. І я загрузла в них, мов у болоті. Але в якийсь момент мій терпець урвався. Я зрозуміла, що не хочу жити разом із Раїсою Степанівною і готова піти і від чоловіка, забравши сина.
Зізнаюся чесно, мій план визрівав кілька місяців. Я відкладала гроші, щоб мати бодай якусь подушку безпеки. Брехала свекрусі, що зарплату урізали і все в такому дусі. Так-так, ця жінка контролювала, скільки я отримую, і забирала у мене майже всю зарплату.
А потім я наважилася. Зібрала речі, забрала сина та повернулася до своєї квартири. Наступного дня я подала на розлучення.
Богдан разом із Раїсою Степанівною хотіли відібрати у мене дитину. Але суд програли. Я зуміла досягти того, щоб син бачився з батьком тільки в моїй присутності.
Можливо, я вчинила неправильно. Але тепер я точно впевнена, що моя дитина зростатиме у сприятливій обстановці. Жалкую тільки про те, що витратила стільки часу даремно і дозволяла витирати об мене ноги.
