Що ви думаєте про те, де краще жінка розвивається як людина: на роботі чи вдома? Тому що я, як працівниця офісу, повністю впевнена в тому, що будь-яка безробітна мати, навіть із дитиною, завжди може виділити на себе якийсь час. Головне – правильно його використати.
Тоді як моя подруга запевняє мене у зворотному. Хто працює, у того більше можливостей і переваг. Ми обидві дорослі, розумні жінки. У кожної з нас є дитина, приблизно одного віку. Тож вступні у нас плюс-мінус рівні. Я почну з себе. Як я вже сказала, у мене є робота в офісі.
Стандартний день до пів на шосту вечора, потім ще півгодини добиратися до дому. Нічого особливого. Однак ми з чоловіком домовилися, що для нормального функціонування сім’ї обов’язки ми, звісно ж, розділили. Я не збираюся відігравати роль дружини ще й після напруженого робочого дня.
Так от, вранці, перед роботою, ми з чоловіком швидко снідаємо після душу й обговорюємо майбутній день. Потім, як вийде, хтось відвозить дитину до школи, а іноді вона може дістатися й сама: другокласник, має вже бути самостійною. Потім робота.
Я не хочу бути банальною, але, як то кажуть у народі, “якщо ти любиш свою роботу, то тобі не доведеться трудитися жодного дня”. Так ось, я свою роботу не люблю. Швидше поважаю. За те, що наприкінці місяця мені на картку капає зарплата. У всьому іншому наші стосунки суто професійні.
Тому після робочого дня я частенько почуваюся як вичавлений лимон, але це не звільняє мене від якихось домашніх обов’язків, нехай і не таких інтенсивних, як у моєї подруги, але тим не менш. З дитиною потрібно посидіти, обійняти чоловіка. Привести себе до ладу.
Якщо настала моя черга готувати, я, чесно кажучи, намагаюся робити щось просте, а іноді замовляю доставку. Це в нас називається “мамине свято”. У такі вечори чоловік мене розуміє і намагається зайвий раз не чіпати. Іноді на мене навіть може чекати масаж ніг… Загалом, буває по-всякому.
Так виглядає день жінки, яка працює. І де, скажіть будь ласка, мені брати енергію на якийсь там розвиток? Телефон у руки – і давай дивитися, що нового в Інтернеті! Або, якщо є настрій, можна подивитися фільм чи серіал по телевізору, але найчастіше це означає, що я під час цього процесу і засну.
Напевно, тому чоловіки такі прості. Попрацював, прийшов, заснув. Їм не ліньки займатися справами, у них просто не вистачає на це енергії. Ну і мозок відключається теж. Принаймні, така в мене теорія. А тепер про мою подругу. Я не думаю, що розумію її ситуацію на 100 %, проте все виглядає десь так.
Із самого ранку вона прокидається, щоб приготувати всім сніданок. При цьому вона примудряється для дитини робити щось особливе. Не розумію чому. Це ж не немовля: у нього вже сформована травна система. Потім, провівши чоловіка на роботу, вона веде сина до школи.
Машини в неї немає, тому йдуть вони пішки. Хоча ранкові прогулянки йдуть усім на користь, хіба ні? Зі школи вона прямує в магазин закупитися продуктами. Ретельно все обирає, прямо за списком. У нас у родині до їжі ставляться простіше.
Обід на роботі, сніданок – це завжди щось просте, а об’їдатися на вечерю лікарі взагалі не рекомендують, але в подруги все ось так. Потім, прийшовши додому, вона починає свій щоденний ритуал: там помити, там випрати, приготувати тощо.
Це за її словами, адже якби квартиру прибирали щодня від пилу, зі стін би випралися всі шпалери. Та й одяг не брудниться щодня, хіба ні? І ось у цей момент, коли дитина в школі, а чоловік на роботі, що можна робити? Відкрити ноутбук, увімкнути якесь навчальне відео і подивитися його!
Немає ноутбука або комп’ютера? Візьми книжку в руки, почитай. Але ж ні. У руку одразу застрибує пульт від телевізора, і сама собою на екрані з’являється нова серія улюбленого серіалу або передачі. І поки такі жінки, як я, сидять на роботі, такі жінки, як подруга витрачають час даремно.
Хіба день жінки, яка працює, не більш напружений? Що відбувається потім? Ну, це легко. Зі школи сина забирає чоловік подруги, таке в них правило. Години о третій, може, четвертій, вона починає готувати. Але що таке готування? Підготуй інгредієнти й кидай на сковорідку чи в каструлю.
Потім хоч назад на диван лізь, тільки таймер не забудь увімкнути. І все, готово! Коли приходить чоловік, як відповідальна дружина-домогосподарка, не забудь його попиляти з приводу того, що ти все робиш у домі, а він тільки прохолоджується на роботі. І з чистою совістю йди ображена в іншу кімнату.
Не сперечаюся, є і мінуси: доводиться випрошувати в чоловіка гроші на особисті витрати і відповідати на найдурніше запитання, придумане людиною: “А на що ти будеш їх витрачати?” Так, цей момент у мене викликає злість, навіть коли подруга мені просто про нього розповідає.
Але наша суперечка ж була про розвиток жінки як людини. І мені здається, вона повністю розібрана. Хіба ні? Таким чином, я хотіла б сказати, що жінки-домогосподарки здебільшого мають усі можливості для розвитку. Просто вони їм банально не потрібні.
