До весілля мені доводилося вислуховувати настанови тата та бабусі. Тому, одружуючись, я твердо мала намір подобатися свекрусі зі свекром, незважаючи ні на що. Близько року я жила з ними душа в душу, але з кожним місяцем і тижнем мені це ставало все нестерпнішим.
Перебуваючи на межі нервового зриву, я сумбурно думала, що ж на мене чекає в майбутньому. Я розуміла, що вічно так продовжуватися не може, а отже, все закінчиться розлученням. Потрібно було терміново міняти стосунки. І змінюватись самій.
Я перестала бути “Матір’ю Терезою” і старанно відкинула переживання про те, що подумають інші. Вироблені мною 10 правил поведінки зі свекрами стали порятунком, якого я так потребувала.
Насамперед я перестала відмовчуватися, коли на мене “наїжджають”. Свекруха за столом ненароком ляпає якусь дурість у мій бік? Тепер я не мовчу і не переконую себе, що просто почулося. А відповідаю. Іноді досить жорстко. Захищати себе – це корисно та приємно.
Перестаю балакати зі свекрами по все на світі. При зустрічі привіталися, перекинулися парою фраз і розійшлися. Також не вислуховую їхні скарги одне на одного і життя взагалі. Бути подушкою для сліз — таке собі задоволення. Раз послухаєш, другий, а на третій ще й винна в чомусь опинишся.
Не дозволяю командувати мною та моєю ріднею. Коли чую уїдливі зауваження на адресу моїх рідних, одразу стаю на їхній захист. Батько з бабусею — це святе, а жити з почуттям, що зрадила своїх, не хочу.
Чоловік має підтримувати саме мене, свою дружину, а не інших родичів. Якщо він узяв мене за дружину і будує зі мною сім’ю, то нехай буде добрий підтримувати та захищати. Мені поодинці від усіх відбиватися непросто.
Якщо родички лізуть до моєї родини, більше не мовчу. Не посміхаюся мовчки при фразах “ми у вашу родину не ліземо, але…”. Якщо “біле” голосно називають “чорним”, то треба про це говорити.
Я перестала приймати допомогу від свекрухи. Допоможуть раз, другий, а потім у будь-якій суперечці натякатимуть і підраховуватимуть, скільки вони мені допомогли, а я геть яка невдячна. Уже краще самотужки справлятися, ніж постійно відчувати, що я їм щось винна.
Так, був пункт, що не треба говорити про все поспіль. Але заборону на душевні розмови зі свекрухою я собі винесла окремо. Вона із задоволенням обговорить твої проблеми, страхи та переживання зі своїми подружками. У результаті проти тебе, молодого дівчиська, працюватимуть уми мінімум трьох пенсіонерок.
Я перестала відповідати на нав’язливі телефонні дзвінки свекрухи. А навіщо розмовляти, якщо точно знаєш, що марна розмова затягнеться на півгодини? Коли не хочу починати розмову та псувати собі настрій, то на дзвінок не відповідаю.
І останнє, що я добре для себе засвоїла, то це те, що від свекрухи варто жити подалі. Начебто і банально, але сильно береже нерви. Та й у стосунках із чоловіком з’являється менше проблем.
