Ганна мигцем глянула в дзеркало і звичним жестом поправила зачіску. Хоча яку вже там зачіску – нашвидкуруч зібраний пучок тьмяного волосся.
Відображення в дзеркалі не викликало в неї бажання посміхнутися. Утім, часу сумувати з приводу побаченого теж не було. Дарина й Антон уже стояли одягненими й переминалися з ноги на ногу.
– Діти, на вихід, – скомандувала мати, і діти слухняно попрямували до виходу.
П’ятирічну Дарину потрібно було вести в дитячий садок. За два кроки від садка була школа, де навчався Антон. Уже в третьому класі. Круглий, між іншим, відмінник.
У сім’ї була машина, але у чоловіка планувався роз’їзний день, тому Ганні належало вести дітей і добиратися до роботи на автобусі. У них була щаслива сім’я. Власна квартира, автомобіль, двоє чудових дітлахів, відпустка на морі щороку.
Іноді Ганна сумувала за колишніми часами, коли була стрункою, легкою і вільною. Вона займалася танцями, йогою, ходила в походи. Зараз на все це не було часу.
Даринку потрібно було водити і забирати з садка. Тричі на тиждень заняття в логопеда, двічі танці. Антон зі школою справлявся сам, але його додаткові заняття з англійської мови та плавання в басейні закінчувалися пізно ввечері. Ганна воліла забирати сина самостійно, щоб він не ходив темними вулицями.
Щоразу, бачачи відображення в дзеркалі, молода жінка клятвено обіцяла собі виділити час, щоб сходити до салону краси і записатися на танці. Але вже кілька років часу на себе катастрофічно не вистачало.
Робочий день був важким, тож Ганні спало на думку, що в родині потрібна друга машина. Було незручно пересуватися громадським транспортом між різними офісами. Навіть пообідати не виходило.
Тому надвечір перед останньою зустріччю вона дозволила собі зайти в кафе. Це була затишна італійська піцерія неподалік від офісу чоловіка.
У Ганни промайнула думка, а чи не зателефонувати Дмитру. Він міг собі дозволити відлучитися з офісу у справах. Може, він теж не встиг пообідати і приєднається до коханої дружини хоча б на півгодини?
Тільки-но Ганна потягнулася до телефону, як завмерла від здивування. Вона побачила Дмитра! Просто в кафе. Ганна ледь не розреготалася – ось це диво, просто трансерфінг реальності! Вона зібралася гукнути коханого, але тієї ж секунди осіклася. Дмитро був не один.
Не бачачи Ганну, чоловік жваво розмовляв із симпатичною молодою жінкою. Супутниця була худенькою, рухливою. Дивлячись на неї, Ганна відчула себе старою, товстою і неповороткою.
У дівиці було гладке чорне волосся. Чомусь у цей момент Ганна згадала про те, що не була в перукаря понад рік.
Картина була занадто очевидною, щоб припускати якісь пояснення. Худенька брюнетка по-свійськи поводилася з Дмитром. Мабуть, вона сказала щось смішне, тому що Діма засміявся і чмокнув її в кінчик носа.
На хвилину Ганні захотілося сховатися, але її столик був зовсім поруч, а офіціант якраз приніс їй піцу і капучино. Ключовий момент настав – її погляд зустрівся з поглядом чоловіка. Дмитио змінився в обличчі, провів супутницю до іншого столика і підійшов до дружини.
Він присів. Обличчя чоловіка не виражало каяття. Можливо, був невеликий жаль і навіть якесь неприємне співчуття. Хвилину вони сиділи мовчки.
– Кава охолоне, пий, – сказав Дмитро.
– Скажи мені хоч що-небудь, – тихо промовила Ганна. Її голос звучав майже благально. Вона так хотіла почути будь-яке пояснення, яке хоча б на якийсь час не дасть змоги її світу зруйнуватися.
Але Дмитро похитав головою. Йому нічого було сказати.
– Я навіть радий, що це сталося. Ми з Лікою давно кохаємо одне одного, але я все не наважувався зізнатися тобі, – промовив чоловік.
– Чому не наважувався? – з надією запитала Ганна.
– Не хотів поранити тебе. Та й боявся, що ти перешкоджатимеш мені спілкуватися з дітьми, – пояснив Діма.
Вставши з-за столика, він підійшов до своєї дами, щось їй прошепотів, і вони покинули кафе удвох. А Ганна дала волю сльозам. Вона жувала піцу, пила каву і ридала.
Нещасна жінка знайшла в собі сили, щоб завершити робочі справи. Вона викликала таксі та забрала доньку з дитячого садка.
– Мамо, ти сумна? Плачеш? Тебе хтось образив? – закидала запитаннями Даринка.
– Ні, малятко, тобі здалося, – прошепотіла Ганна і поцілувала доньку в біляву маківку.
Вона раптом відчула, що втрачає точку опори. А що робити далі? Як вона і діти житимуть? Ні, фінанси її не особливо хвилювали, адже Ганна отримувала непогану зарплату, та й Дмитро ніколи не залишить дітей. Піддавшись пориву, вона зателефонувала подрузі Віці.
– За годину буду в тебе, – коротко відповіла подруга. Здавалося, вона анітрохи не здивувалася тому, що сталося.
Розмова з Вікою відбулася під пляшку червоного. Ну а як інакше найкращі подруги оплакують шлюб однієї з них?
– Нехай не переймається, Дарину й Антона я не стану налаштовувати проти нього, може спілкуватися з ними, коли захоче, – вимовила Ганна, коли Віка запитала про дітей.
Подруга на хвилину задумалася. Вона давно підозрювала, що в Дмитра є інша жінка, і злилася на нього. Їй хотілося провчити цього паршивця, щоб він повною мірою поплатився за свою зраду.
– Він буде улюбленим недільним татом, а ти продовжиш тягнути цей віз на собі? Дмитро насолоджуватиметься романом із коханою, а ти, як і раніше, не зможеш приділити ні хвилини, щоб сходити в салон краси? – глузливо запитала Віка.
– Діти підростуть, у мене буде більше часу на себе. А поки я не бачу виходу, – знизала плечима Ганна. Їй було шалено боляче чути про стосунки коханого чоловіка з іншою жінкою, але час було прийняти правду.
– Є вихід! Дмитро переживає, що втратить дітей? А ми зробимо йому шикарний подарунок. Діти будуть жити з ним! – урочисто промовила подруга.
Ганна з подивом подивилася на Віку. Як мати може віддати своїх дітей комусь, нехай навіть і рідному батькові?
– Ти будеш бачитися з ними у вихідні. Або в інші дні, коли тобі буде зручно. Почнеш водити їх у кіно, кафе – станеш найкращою у світі мамою. І аліменти платитимеш за законом! – переконувала подруга.
Насправді пропозиція Віки не була такою вже жахливою. Дмитро був дуже прив’язаний до дітей, та й вони обожнювали батька. У Ганни була маленька дошлюбна квартирка. Туди вона і переїде. А діти залишаться з батьком.
Не відразу Ганна зважилася на розмову з колишнім чоловіком. Два тижні вона збиралася думками. Черговий раз побачивши в дзеркалі замучену, повну безбарвну жінку, вона сказала собі, що час щось змінювати.
Вона написала чоловікові, що їм потрібно поговорити. Дмитро погодився. Він не став говорити, що Ліка давно вже тиснула на нього з вимогою розлучитися з дружиною. Та й за дітьми він скучив, бо давно не бачив їх.
Його приємно здивувало, що дружина не влаштовує істерик і скандалів. Розмову вона вела впевнено і діловито. Про розлучення заговорила сама. Діма обережно заговорив про дітей, висловив сподівання, що мати не стане перешкоджати їхньому спілкуванню з батьком.
– Тобі не потрібно нікуди йти, це твій дім. Твій і наших дітей. Йду я. Аліменти на дітей буду переказувати із зарплати щомісяця. Ми призначимо дні, коли я буду їх забирати до себе, – холодно і чітко повідомила Ганна.
Дмитра дуже здивувало те, що він почув. Але не засмутило. Адже він тепер отримував усе, що хотів – кохану жінку, дітей і квартиру, в яку багато років вкладався. Звісно, все це було надто дивно, але повністю влаштовувало його.
– Я зберу речі і переїду завтра. Щоб не залишати дітей самих на ніч, ти завтра вже маєш ночувати вдома. Твоя жінка може жити тут із тобою, – діловито сказала Ганна.
Тільки вона сама знала, чого коштувало їй стримувати в цей момент сльози. Ах, якби чоловік хоча б на секунду висловив бажання залишитися з нею. Та вона б кинулася йому в ноги, благаючи почати все спочатку. Але серце Діми займала інша жінка вже багато років.
Переїзд був швидким, розмова з дітьми легкою. Діти були однаково прив’язані до обох батьків, і нормально сприйняли те, що з мамою вони бачитимуться рідше. Адже тепер улюблений тато возитиме їх до дитячого садочка, школи та секцій.
Ганна боялася першого вечора у своїй квартирі. Тут так давно ніхто не жив. Мінімум меблів, гарний вид із балкона на парк. Вона швидко навела лад – та чи багато потрібно часу, щоб прибратися в однокімнатній квартирі?
Зі здивуванням Ганна усвідомила, що дуже давно не бувала сама. Вона взяла книжку з шафи і з насолодою поринула у світ Агати Крісті. Детективи дуже любив її батько – він зібрав цілу колекцію. Тепер усе це багатство припадало пилом на полицях.
У якийсь момент жінка зрозуміла, що давно час лягати спати. А вона навіть не повечеряла. Утім, їсти вже й не хотілося.
Зранку Ганна з подивом помітила, що в неї є час, щоб нафарбуватися і зробити зачіску. Так, її волоссю була потрібна професійна допомога, але якщо випрямити його праскою, то вона матиме дуже непоганий вигляд.
Це диво, але навіть при витраченому часі на укладку і макіяж, на роботу йти було рано. Ганна вирішила пройтися до офісу пішки. Не поспішаючи, можна було дістатися за годину.
Вона одягла кросівки, накинула легку вітровку і пораділа тому, що на роботі немає суворого дрес-коду.
Дорогою вона купила капучино в стаканчику і з насолодою вдихнула аромат гарячого напою. Але ж у житті так багато приємних речей, які доступні за наявності вільного часу, подумала Ганна і посміхнулася самій собі.
Життя затягнуло жінку в потік повсякденних подій. Вона продуктивно працювала в офісі, отримуючи похвалу від керівництва. Увечері вона готувала собі легкий салатик, іноді обходилася яблучком.
Ганна із задоволенням читала книжки, насолоджуючись давно забутим задоволенням. А ще вона записалася на танці. Утім, заняття мали розпочатися лише з наступного понеділка.
Щовечора Ганна зідзвонювалася з дітьми. А ще вона перекинулася повідомленнями з колишнім чоловіком. Він не заперечував, щоб вона забрала дітей із суботи на неділю.
Це були чудові вихідні. Діти скучили, навперебій розповідали свої новини. Вони втрьох погуляли в парку, поїли солодку вату, пообідали в кафе. Увечері на них чекала мама Ганни. Діти із задоволенням переночували в бабусі. Вранці в неділю Ганна відвезла їх знову до батька.
Весь наступний тиждень у неї був заповнений новими подіями. Заняття танцями дуже подобалися Ганні. Піддавшись пориву, вона купила собі дорогий костюм для занять. Бачачи себе у відображенні дзеркал під час танців, жінка просто милувалася собою. Але ж це було давно забуте відчуття!
Життя Ганни після розлучення виявилося зовсім не таким похмурим, як вона собі уявляла. Вона відкрила для себе новий світ, який доступний лише за наявності власного часу. Часом вона думала, який щасливий Дмитро, живучи з коханою жінкою і дітьми, але гнала від себе ці думки, щоб не заплакати.
Утім, у Діми все було не так солодко. Ліка була зовсім не рада тому, що увагу коханого їй доводилося ділити з дітьми. Чоловік одразу дав зрозуміти, що ці двоє займають особливе місце в його серці.
Дмитро був вічно зайнятий, він просто не встигав возити дітей по всіх їхніх справах. Чоловік відчував провину перед Ганною, яка все піднесла йому на блюдечку з блакитною облямівкою. Та й не готовий був дати задній хід, відмовившись від дітей. Дмитро розривався на частини, займаючись справами дітей.
У Ліки був вільний графік. Вона цілком могла хоча б деякі функції взяти на себе. Перші дні жінка з готовністю взялася допомагати своєму коханому, але розклад занять у дітей йшов у розріз з її власними справами.
Вона просто перестала належати собі. Вранці Дмитро сам відвозив Дарину в садок, а Антона в школу, але Ліці доводилося вставати раніше, щоб приготувати сніданок на всю сім’ю. Це позбавляло її можливості виспатися, спокійно випити кави.
– Уявляєш, мені через логопеда довелося скасувати візит до масажиста, – скаржилася Ліка подрузі Наталії.
– Взагалі-то в Дарини є батько. Нехай він і возить свою доньку в її справах,- обурилася Наталя.
– Так, але в нього зовсім немає на це часу. Адже у логопеда дитину треба чекати близько години. Раніше все це робила його дружина, – пояснювала засмучена жінка подрузі.
– Як добре влаштувалася ця колишня. Взагалі-то діти мають жити з матір’ю. Поговори з Дмитром, щоб повернув дітей колишній, – радила навчена досвідом Наталя.
– Він і чути про це не хоче. По-перше, нам тоді доведеться з’їхати з цієї квартири, якщо туди повернеться ця Ганна. По-друге, він переживає, що колишня розлютиться і перестане взагалі давати йому дітей! – відповідала Ліка.
– То може це й непоганий варіант? Нехай не дає! – наполягала подруга.
– Ах, я можу про це тільки мріяти. Мені не потрібні ці діти, але Діма дуже їх любить. Він два роки не йшов від дружини, бо боявся, що втратить їх!
Дмитра й Ганну розлучали через суд. Аліменти батько дітей уже отримував, оскільки Ганна одразу написала заяву у свою бухгалтерію. На судове засідання Діма з’явився із запізненням.
Він був у м’ятому костюмі, неголений і нервовий. Побачивши колишню дружину, чоловік завмер від подиву. На хвилину вона йому нагадала ту саму дівчину, в яку він закохався багато років тому.
Ганна мала чудовий вигляд. Вони не бачилися місяць. Жінка схудла, зробила модну стрижку і змінила колір волосся. Нова сукня пасувала їй чудово. На її тлі Дмитро відчув себе жалюгідним.
Суддя запитала, чи потрібен їм час на примирення. Ганна з усмішкою відповіла, що наполягає на розлученні і примирення неможливе. Вона навіть не звернула увагу на те, що Дмитро трохи забарився з відповіддю. Рішення про розлучення було винесено.
Колишній чоловік запропонував Ганні підвезти її. Він зробив їй комплімент і запитав, чи не могла б вона взяти дітей на два вихідних, а наступного тижня зводити Дарину до логопеда.
– Нічого не можу сказати про наступний тиждень, у мене можуть бути плани. Я повідомлю, – з усмішкою відповіла Ганна.
А ось забрати дітлахів на вихідних вона погодилася. Вона забронювала базу відпочинку за містом. Це був чудовий готель із басейном і анімацією. Жінка передчувала чудові вихідні в компанії Даринки й Антона.
Настрій у Ганни був чудовий. Побачивши Дмитра, вона раптом зрозуміла, що абсолютно не сумує за ним. Зате її життя засяяло яскравими фарбами і вабило новими горизонтами.
А ось у Дмитра було все не так гладко. Він був радий, що колишня дружина погодилася забрати дітей на вихідні, оскільки йому терміново потрібно було залишитися з Лікою наодинці. Його нерви були на межі, а у стосунках з коханою з’явилася натягнутість.
Понад рік тривав їхній роман, Ліка була завжди такою ласкавою і чарівною. Зараз із ним в одній квартирі жила втомлена, вічно роздратована жінка. Він уже забув, коли бачив її в сукні.
Тепер Ліка воліла одягатися по-спортивному. На акуратне зауваження щодо її зовнішнього вигляду, вона огризнулася.
– У мене немає часу на себе! Я постійно маю обслуговувати тебе і дітей. Я вічно готую, прасую і намиваю підлогу. А якщо ні, то везу когось із дітей на секцію або забираю Даринку з садка! – з криком обурилася Ліка.
Їй уже самій порядком набридло таке життя. Невже вона прагнула до цього? У період таємного роману вони постійно ходили в кафе, Дмитро робив їй розкішні подарунки. Тепер її життя перетворилося на сумне існування.
Ганна забрала дітей у п’ятницю. Дмитро сподівався, що вільні вихідні допоможуть йому відновити стосунки з коханою. Але в перший же вечір він заснув одразу після роботи – втома дала про себе знати. А Ліка пішла до подруги.
Він прокинувся вночі, але коханої не було поруч. Не повернулася вона і під ранок. А вдень Ліка заїхала, щоб забрати речі й покинути його назавжди.
Дмитро вмовляв її не поспішати. Він пообіцяв, що поговорить із колишньою дружиною, і вони зможуть більше часу проводити удвох.
– Знаєш, Дмитре, я за цей місяць побачила тебе таким, яким ти є насправді. Дратівливий, млявий, ледачий. А ще я зрозуміла, що діти тобі завжди будуть дорожчими, ніж я, – сказала Ліка, збираючи речі.
Жінка мигцем глянула на колишнього коханого. Чоловік виглядав жалюгідним, зовсім не таким, яким вона бачила його раніше. Тоді Дмитро завжди був гладко поголений, бездоганно одягнений, дотепний. А цей втомлений, бородатий чоловік, вічно завантажений турботою про дітей, її не надихав.
Цілий місяць свого життя вона витратила на обслуговування чужих дітей і чоловіка, який перетворив її на сварливу домогосподарку. Продовжувати цю муку в неї не було ні найменшого бажання.
За Лікою зачинилися двері, а Дмитро ще довгий час не міг усвідомити, що з ним сталося. За місяць він втратив одразу двох жінок, які колись його кохали.
Того вечора він багато думав, і зрозумів, що Ліці він ніколи по-справжньому не був потрібен. Та й те полум’я, яке було між ними, миттєво згасло, щойно молодій жінці довелося займатися побутом, дітьми.
А ось Ганна… Тільки тепер Дмитро зрозумів, що колишня дружина тягнула на собі непосильну ношу і не скаржилася. Завдяки їй він мав можливість бути класним чоловіком, улюбленцем жінок і турботливим батьком.
З нею він міг робити кар’єру, адже дружина створювала йому надійний тил, дбала про дім і про нього самого.
Зустрівши дітей у неділю, він попросив колишню дружину затриматися. Діма розповів, що від нього пішла Ліка, і запропонував Ганні спробувати почати все з початку. Ганна вислухала його зі співчуттям, але похитала головою.
– Ні, Дмитре, це неможливо. Ти зрадив мене, а я з цим змиритися не можу. Тепер у мене нове життя. У ньому немає місця для тебе, – вимовила колишня дружина і попрощалася.
Дорогою додому Ганна думала, що не відчуває ані найменшого жалю про розлучення. У перші дні після того, як чоловік пішов, вона мріяла, що він одумається і повернеться. А тепер вона була щаслива від того, що вільна.Спеціально для сайту Stories
Стосунки з дітьми з рутинного обов’язку перетворилися на величезну радість. І діти, і вона сама чекали зустрічі з величезною радістю. На літо Ганна запланувала з ними поїздку на море.
Їй подобалося власне відображення в дзеркалі, життя без танців вона вже не уявляла. Та й салон краси відвідувала регулярно. Ні, з колишнім чоловіком вона рішуче не бажала сходитися.
А ось Дмитро задумався про те, що йому слід щось у своєму житті змінювати. Діти і робота, як і раніше, займали весь його час, але зараз він був цьому навіть радий. Адже якби не домашні клопоти, він просто збожеволів би від самотності.
Іноді Дмитро з сумом згадував про Ліку. Але частіше його думки займала колишня дружина, яка по-справжньому розцвіла далеко від нього.
Часом він вирішував знову завоювати Ганну, але щоразу, зустрічаючись із нею поглядом, розумів, що ця прекрасна жінка, яку він одного разу зрадив, ніколи не пробачить його.
