У мене дві дочки від різних шлюбів. Перший шлюб не склався, і я пішла від чоловіка з донькою на руках. Пізніше я зустріла чоловіка, ми прожили рік і завели дитину, але протягом 12 років так і не розписалися.
За цей час було все: зради, п’янки, не гребував і руку підняти, а я терпіла і страждала. Переїхавши в інший населений пункт, я плекала надію на краще життя. Грошей не вистачало.
У найважчий момент – випускний старшої доньки і випуск молодшої доньки з початкових класів – чоловік загуляв і нагородив мене «букетом». Я не витримала і вигнала його.
Знайти роботу за освітою не вийшло… і я знайшла вихід. Для 38 років у мене дуже гарна зовнішність. Можете мене засудити, але я почала зустрічатися з чоловіками, у яких були гроші.
Звісно, я була обережною, ретельно дбала про своє здоров’я, але я справляюся – не дурна дівчинка ж давно. Старша донька знає, на що я пішла, щоб забезпечити сім’ю.
Вона була проти такого заробітку, але змирилася. Молодша з віком стає некерованою. Коли я почала працювати, у домі з’явилося усе. Із чоловіком такого не було. Сказати, що мені важко – це нічого не сказати.
Намагаюся налагодити особисте життя, але не виходить. Є чоловік для зустрічей. Зустрічаємося 10 місяців, він молодший за мене. Жити зі мною він не готовий, але й залишити мене не хоче.
Як на зло, ще й колишній чоловік з’явився. Приходить виключно п’яний. Каже, що йому важко без нас, що можна все виправити. Дочки приймати його не хочуть, а мені й огидно за все, що він зробив, хоча шкода його.
Днями познайомилася з чоловіком. Спілкувалися всього три дні, а ніби багато років. Він уже плани на спільне життя будує, а я боюся. І стосунків боюся, і закохатися боюся – раптом він дізнається про мене правду? Це буде кошмаром…
