Скрізь має бути рівновага: усім сестрам – по сережках! А якщо одній – сережки, а другій – що хочеш, те й купиш! – то можуть виникнути не тільки непорозуміння, а й сварки.
Так сталося і в Кравченків: дружина несподівано виявила, що чоловік переказав на картку своїй сестрі значну суму грошей.
Так – десять тисяч! А це в родині вважалося великими грошима.
І сталося це на День народження зовиці – Лорці виповнювалося двадцять шість років.
Навіть не кругла дата, зауважте! І тут – такий атракціон нечуваної щедрості!
І, добре б, виповнювалося п’ятдесят років, і їх запросили на урочистість у ресторан! Але тут – двадцять шість і “ми збиратися не будемо” – дата не кругла!
Тоді, навіщо, питається? Ти ж, любий, не олігарх! Звідки такі панські замашки? Гаразд би, своя сім’я, як сир у маслі каталася! Ніхто б тоді слова не сказав! Так – ні ж!
Ніночка нещодавно вийшла з декрету й поки що сиділа на невеличкій ставці: п’ятирічного хворобливого Васеньку віддали в дитячий садок на неповний день – вирішили спробувати!
Потрібно було виплачувати іпотеку. Кухня потребувала ремонту. Ах, так: синові знадобився логопед.
Прогалин було – не злічити!
А бездітна Лора, яка явно не потребує, спустить усе на свої забаганки. Невже не зрозуміло? Адже всі базові потреби в неї закривав чоловік!
Виникло нерозуміння сторін, хоча кожній з них було зрозуміло, що протилежна – неправа.
– Не заглядай у мою кишеню! – невдоволено промовив Федір.
– Чому це у твою? – обурилася Ніна. – У нас – спільний бюджет, отже, і гроші спільні! І потім я рік просила в тебе гроші на зимові чоботи. А ти що мені відповідав? Що грошей у тебе немає! На чоботи – немає, а на всякі дрібниці для сестрички знайшлися!
– Давно б уже купила собі чоботи! Зараз за півтори тисячі можна купити непогані сапоги!
– Мені потрібні шкіряні – я ж працюю в пристойному місці!
Це за містом по снігу добре ходити в дутиках.А в місті сльота ,калюжі.
– Ось сама й відповіла на запитання: ходити доведеться по сльоті! І навіщо, питається, тобі тоді шкіра? Купи гумові боти – зараз можна знайти дуже пристойні й недорогі! Ти ж розумна жінка – чого ж ти прикидаєшся повною дурепою?
Це було вже занадто: чоловік явно почав нападати і грубіянити. Адже найкращий спосіб захисту – напад!
А Федір явно бачив, що вчинив неправильно. Але хто ж у цьому зізнається?
– Ти боти запропонуй своїй сестрі – вони їй дуже підуть! Добрим хочеш бути за наш рахунок? – не стрималася жінка.
– Звідки в тебе власний рахунок? Ти ж п’ять років нічого не заробляла! Усе, що накопичено – з моїх коштів! – несподівано окрисився Федір.
– Ти що – мені Ваською, чи що, дорікаєш? – здивувалася зовсім не готова до такого повороту Ніна.
Виявляється, он воно як! Це вже було занадто.
А як, цікаво, вона мала заробляти в декреті? Потроху жінка, звісно, намагалася працювати: вона була бухгалтером, а зараз багато чого можна було робити віддалено.
Але на ній був увесь дім і досить хворобливий хлопчик. У якого несподівано виявили алергійний бронхіт, тож із садочком поки що були складнощі
Залишалася надія, що Василь з часом “переросте”, і поступово настане стійка ремісія.
Але поки що про що може йти мова? І чоловік це прекрасно знав!
Це було, звісно, дрібницею: ну, ляпнув чоловік, не подумавши. Ти ж, справді – розумна жінка! Не поміть, чи що!
Але ця дрібниця несподівано запустила якийсь руйнівний процес: з іскри запалало полум’я.
Мабуть, усе вже тліло досить давно. А останній транш просто виявився тригером.
Треба сказати, що коханий чоловік і раніше грішив тим самим – переказами грошових сум на карти рідні. І відверто скупився, коли справа стосувалася їхніх із сином: ця шапочка ще поноситься!
Але все тоді ще не набувало таких кричуще потворних форм і мало відносно пристойний вигляд.
Та й Федір поводився зовсім по-іншому: він, хоча б, розумів, що це – явний перебір, і мав певне почуття сорому: розумієш, Нінулю, мамі потрібно на ліки. Ми ж не відмовимо?
Або – Лорка попросила!
І, природно, Ніна, яка сиділа вдома з Васенькою, не лізла. Хоча їй завжди було цікаво, скільки і на що може попросити небідна сестра в абсолютно небагатого брата.
Додати на діамантові сережки? Позичити гроші на купівлю підручників?
Але Федір ніколи не озвучував, на що Лора збирається витратити гроші. А розумна Ніночка теж не уточнювала: вона ж поки що не працювала і прекрасно розуміла, що роззявляти рота не має права!
Але сьогоднішній вчинок чоловіка обурив її до глибини душі.
По-перше, сумою.
А, по-друге, їй натякнули, точніше дали зрозуміти, що її номер – шістнадцятий: тінь, знай своє місце!
І Ніна вирішила піти від Федора: іпотека, все одно, була оформлена на чоловіка. І яка іпотека, я вас благаю, якщо життя завалилося? Тому, згорів сарай – гори й хата!
Хтось скаже: Що за нісенітниця! Та хіба через таке йдуть із сім’ї? Ідуть і не через таке! А навіть через пару тисяч.
Якщо в основі цього лежить несправедливість і зневага до кого б то не було: адже дуже шкідливо не їздити на бал, якщо ти цього заслуговуєш!
І потім: чому б не розділити ці гроші навпіл? Адже десять чудово ділиться на два! І одну половину подарувати Лорі, а другу – Ніні: купи собі, що хочеш, люба!
Хіба Ніночка б після цього почала сварку? Та ніколи! То чому, Феденько, ти цього не зробив? Адже це було б справедливо!
Чому-чому? Та тому що! Пояснень цьому не було: прийми, як факт! Але ні прийняти, ні змиритися з цим у Ніночки не вийшло: тому й пробачити не вдалося.
Так Федя й не вважав себе винним! Хіба мало, що Нінці спало на думку в її гарненьку голову? Він, що – повинен потурати її примхам?
Тож, нехай поживе кілька місяців без нього! І подивимося, як вона приповзе назад і благатиме, щоб він їх прийняв! А він ще подумає! А, може, й не піде нікуди: так, тільки лякає!
Але Ніна пішла. Благо було – куди: до батьків!
Так, довелося піти на невеликі жертви: Васенька тільки почав звикати до саду. Ну, нічого: діти в цьому віці швидко адаптуються!
– Не думав я, що ти виявишся такою …! – кричав на прощання чоловік.
– От і подумай тепер на дозвіллі! – без емоцій відповідала жінка, яка збирала речі.
– Лікті будеш кусати! У ногах валятися! – біснувався Федір, який несподівано усвідомив, що не хоче, щоб дружина йшла.
Адже в них усе було добре! Невже через якусь дрібницю?
– Ну-ну: тіш себе любий. Привіт Лорі з мамою! – на прощання побажала Федору Ніна і переїхала з сином до батьків, де на них чекала кімната: у жінки у квартирі була виділена частка.Поступово все стало налагоджуватися.
І Василь, нарешті, пішов у садок на цілий день: і не просто пішов, а відходив без пропусків увесь місяць! А Ніна вийшла на повну ставку.
Тож, отримана зарплата виявилася суттєвою і порадувала жінку своїми розмірами!
Ні, чоботи вона собі не купила, як можна було очікувати: так, ось такі непередбачувані ці жінки! Але вона, можливо, не купила б їх і раніше – запропонуй їй її коханий чоловік Федір це зробити.
Якби ти тільки запропонував, Феденько! Але цього не сталося. Замість цього Василь був записаний до логопеда: якщо дитина не стала до п’яти років вимовляти Р, вона потребує допомоги фахівця.
Спеціаліст виявився симпатичним і добрим дядечком, до якого хлопчик став ходити з великим задоволенням.
І на нетактовне запитання однієї з нових сусідок: кого ти більше любиш – тата чи маму? – несподівано зізнався, що – логопеда!
Але, цілком імовірно, що кмітливий хлопчина розумів, що таким запитанням нахабна сусідська бабця хоче з’ясувати щось, що стосується рідкісних появ у їхньому житті тата. І такою відповіддю вирішив убезпечити їхню родину.
Ось і все. А Федір сумував за Ніночкою і Ваською. Але зізнатися в цьому не міг: адже іноді дуже важко зізнатися, що ти був не правий, саме собі.
І навіщо він тоді перевів ці кляті десять тисяч? Напевно, хотів виглядати небідним і великодушним на шкоду своїм близьким.
А ця нахаба Лорка проковтнула гроші одним ковтком, навіть не подякувавши, і спустила все на чергову фігню!
Сестра потім навіть не змогла пригадати, на що витратила з таким трудом зібрану ним суму: тисячу – туди, тисячу – сюди. Та яка різниця? Не розмінюйся на дрібниці, Феденько!
Ну, що, дядьку Федоре, пиши скаргу на самого себе!
Ніна не перешкоджала побаченням із сином. І Васька продовжував радіти його приходам. Але вже було видно, що в них – якесь своє, інше життя. І в якому татові, який проштрафився, не буде місця.
А Василь зовсім не даремно любив логопеда: чоловікові дуже сподобалася симпатична мама гаркавого хлопчика, і він освідчився їй. Ніну з Федором, на той час, уже розлучили.
Так, Ніна, на подив, здивування і засмучення Федора, подала на розлучення! А, зовсім, не побажала повзти до нього і проситися назад.
І було весілля, і всі кричали “гірко!”. І Васька кричав разом з усіма: адже на той час він уже навчився вимовляти букву Р.Спеціально для сайту Stories
