– Юленько, йди додому. Максим зараз тебе відвезе, – сказала Юлі начальниця, – Іди. Ми впораємося без тебе. І, якщо буде температура або кашель чи нежить, то не приходь завтра. Зрозуміла? – додала Тетяна Володимирівна.
– Зрозуміла, зрозуміла, – кивнула Юля і почала збиратися. Ось, щоправда, швидко зібратися і піти вона не змогла, бо її голова просто розламувалася на дрібні шматочки, незважаючи на те, що вона випила вже кілька пігулок для полегшення болю. Але Максим чекав її стільки, скільки треба, і навіть не квапив, а потім відвіз додому, провів до квартири і простежив, щоб вона зайшла всередину.
– Ти б викликала лікаря, – сказав він на прощання.
– Я, мабуть, посплю, а якщо буде погано, то тоді й викличу кого треба, – відповіла Юля, бо відчувала, що очі її заплющуються і вона мріє згорнутися калачиком на своєму ліжечку.
У квартирі Юля швидко стягнула з себе верхній одяг і взуття і навіть прибрала все до шафи, вмилася, а потім дійшла до свого ліжка, звалилася на нього і миттєво заснула. Розбудили Юлю голоси.
– Ти зобов’язаний мені допомогти! – голосно й наполегливо говорив хтось.
– Ні. Я не буду це робити, – відповідав її Льошка. – Я взагалі не розумію, навіщо тобі це треба? Раз сказала тобі дівчина, що не хоче з тобою спілкуватися, значить, це треба прийняти і йти далі.
– Ти так вважаєш, так? – знову гучний голос.
– Так, – голос Олексія.
Потім було якесь затишшя, а потім гучний голос запитав:
– А ця квартира чия?
– Моєї дівчини, – відповів Юлин хлопець.
– Ось як? А ти непогано влаштувався. Дівчина в нього з квартирою, напевно, ще й із машиною і дачею, на роботу влаштувався хорошу, так? – гучний голос неприємно так розсміявся. – А якщо я розповім твоїй дівчині дещо….Ти знаєш, про що я…… Як ти думаєш, вона залишиться з тобою?
– Денисе! Ти їй не розкажеш! – почувся голос Олексія. Юля не знала, що їй робити. Спершу вона хотіла вийти з кімнати, а тепер, після таких слів, їй стало не по собі. Вона раптом злякалася – раптом її Льошка зробив щось жахливе і замішаний у якомусь злочині?
– Тоді допоможи мені, – розпорядився незнайомий їй Денис. – Обіцяю, більше я тебе не потривожу, – продовжив говорити він.
Потім повисло мовчання і Денис промовив:
– Зрештою, від тебе потрібні тільки послуги шофера і просто постояти поруч. Вважай, що я найняв тебе.
– Гаразд, – почула вона голос Олексія. – Перший і останній раз, – сказав він.
Юля почула, як Денис зрадів:
– Дякую, друже! Дякую! Ти справжній друг! Усе, я пішов.
Юля чула кроки, потім як грюкнули вхідні двері, потім була тиша, а потім голос її хлопця:
– Юлю, ти вдома? Юлю!
І він зазирнув у кімнату.
Юля, звісно, зробила вигляд, що спить. Олексій підійшов до неї, помацав її голову, поправив ковдру і вийшов. А Юля з полегшенням видихнула. Вона заплющила очі і спробувала заснути, але думки про те, що її хлопець зробив щось недобре, не давали їй це зробити.
Юля та Олексій познайомилися абсолютно випадково. Принаймні, Юля так думала.
Вони їздили одним автобусом до роботи і одного разу Юля встала біля віконця, щоб нікому не заважати, дістала з сумки книжку і занурилася в читання. Читати вона любила і саме книжки. Їй подобалося тримати книгу в руках, гортати сторінки, їй здавалося, що книга розмовляє з нею. А коли автобус різко загальмував, то Юля різко зачепила молодого чоловіка, який стояв поруч і теж був із книжкою в руках.
Звісно, вона вибачилася і краєм ока подивилася яку книжку читає він і зрозуміла, що таку саму, як і вона. Юля подивилася на цього молодого чоловіка, він на неї і …вони посміхнулися одне одному. А потім розговорилися.
Потім виявилося, що їм потрібно виходити на одній і тій самій зупинці, що живуть вони в одному й тому самому будинку та під’їзді, тільки Олексій винаймав квартиру на 3 поверсі, а Юля жила, у подарованій батьками, на 7. Потім вони стали зустрічатися, а потім, взагалі, Олексій переїхав до неї.
Ну хіба не романтична історія? Юля та її подруги, вважали, що дуже романтична.
Юля стала перевертатися з одного боку на інший. Сон не йшов. До неї в кімнату заглянув Олексій.
– Юлю, – тихенько покликав він. – Ти прокинулася?
– Так, – сказала Юля.
Олексій увійшов до неї.
– Чому ти вдома? Щось сталося? – запитав він.
– У мене сильно розболілася голова. Потрібно виміряти температуру, – сказала Юля.
– Я так і подумав, – сказав Олексій. Він вийшов із кімнати і повернувся з градусником.
Але температури в Юлі не було.
– А зараз голова болить? – запитав Олексій.
– Зараз – ні, – сказала Юля.
– Так. Запишись до лікаря. За останній місяць у тебе голова боліла разів 10, не менше. Це не дуже добре. Я думаю, що потрібно обстежитися, – сказав Олексій.
– Добре, – Юля погодилася.
– Тоді вставай і йди на кухню. Я приготував шикарну вечерю! – Олексій підморгнув Юлі і вийшов.
Вечеря вийшла дійсно шикарною. Але Юля повністю не могла нею насолодитися, бо дивилася на Олексія і думала: що ж він такого зробив і що його просив зробити цей його Денис?
Олексій же мовчав, що теж на нього не було схоже.
Нарешті Юля наважилася і запитала:
– Ти мені не хочеш нічого сказати?
Олексій зітхнув.
– Ти чула мою розмову з моїм приятелем, так? – запитав він.
– Твого приятеля було чутно навіть у моїй кімнаті….., – відповіла Юля.- Що він від тебе хотів?
– Так, – Олексій махнув рукою, потім замовк, мабуть, збираючись із думками, а потім почав розповідати.
– Розумієш, Денис закохався в одну жінку з дитиною. І вони навіть почали зустрічатися. Але потім розійшлися. Не знаю з якої причини. Але тепер він її буквально переслідує. І фізично, і онлайн. І мені це дуже не подобається! – Олексій встав і навіть підвищив голос. – Я навіть у поліцію ходив, але там мені нічим не допомогли.
Олексій став схвильовано ходити по кухні.
– А зараз він хоче поговорити з її новим хлопцем і я знаю, чим це може закінчитися, – Олексій похитав головою. – Він хоче, щоб я з ним пішов на цю розмову. А ще він хоче забрати в цієї жінки дитину і вимагати за неї викуп. А потім повернути, щоб здаватися героєм. У цьому фарсі я теж не хочу брати участь.
Олексій сів знову на стілець.
– Ось такі справи, Юлю. І, чесно сказати, я боюся цього Дениса, але він вчепився за мене, немов кліщ. Ми працюємо разом.
Олексій замовк і став задумливо дивитися у вікно.
Юля була збентежена.
– Олексію! Як ти примудрився зв’язатися з таким…? – запитала вона.
– Кажу ж. Це колега мій. Ну звідки я міг знати, що він такий, – Олексій розвів руки в сторони.
– Так, почекай….Він же тебе шантажував. Він сказав, що дещо розповість мені про тебе. Що це, Льошо? – Юля запитально подивилася на свого молодого чоловіка.
Олексій зітхнув.
– Розумієш, ти мені давно подобалася, але не звертала на мене жодної уваги, а тільки читала весь час книжки. І тоді Денис запропонував мені купувати ті книжки, які ти читаєш, і ставати поруч. Він сказав, що рано чи пізно, ми почнемо розмову про книжки. Так і сталося…..
Юля закрила обличчя руками і посміхнулася: вона-то собі надумала всяких жахів!
– Єдине, я чомусь упевнений, що цей мій товариш, може і прибрехати і навіть не знаю що тобі розповісти. Просто вір мені. Я нічого такого не робив, – почав говорити Олексій.
Юля прибрала руки від обличчя і серйозно сказала:
– Я тобі вірю.
А потім додала:
– Мені здається, що потрібно знайти цю жінку і попередити її про плани твого Дениса. І знайти її потрібно швидко. Швидше, ніж він покличе тебе так би мовити “на справу”.
– Та як це зробити? Я ж не знаю ні як вона виглядає, ні де живе. Я про неї нічого не знаю! Припустимо, сходжу я в поліцію і розповім їм цю історію, але я не впевнений, що вони хоч щось почнуть робити, – Олексій знову похитав головою.
– Льошо…треба сходити…. Слухай, тобі треба інших колег розпитати про цю жінку. Може вони знають хто вона. А ще можемо соцмережі його подивитися. Може вона в нього в друзях? – Юля відразу стала пропонувати варіанти.
– Навряд чи в друзях, – похитав головою Олексій.
– Простежити за ним можна, – запропонувала Юля.
– Гаразд, – зважився Олексій. – Сходжу в поліцію і спробую, після роботи, пройтися за Денисом.
– Я спробую, а не ти. Він же, напевно, мене не бачив, – сказала Юля.
Олексій похитав головою.
– Бачив, Юлю, бачив. Я з ним один раз у нічному клубі гуляв, і потім ми до мене поїхали, а вранці я його проводжав, і ти якраз ішла, з магазину начебто, і я йому тоді якраз сказав, що ти мені подобаєшся. Ех! Не треба нікому про своє життя розповідати! – в серцях сказав Олексій.
– Ти ж не знав, що він такий. Ти думав, що він твій друг, ну або хороший знайомий, – Юля посміхнулася Олексію. – Слухай, а ти знаєш, як його колишню дівчину звати? – запитала вона.
– Знаю. Свєта її звуть, – відповів Олексій.
– Може, в телефоні вона в нього записана? – припустила Юля.
– Не знаю, Юлю, – зітхнув Олексій. – Швидше за все, якось записана. Загалом, краще все-таки в поліцію звернутися. Я так вважаю, – підсумував Олексій.
Йшов час.
Звичайно, Олексій звернувся в поліцію і став поступово розпитувати Дениса про його Світлану і про те, з ким вона зустрічається, і коли вони поїдуть із цією людиною розмовляти, але Денис говорив, що трохи пізніше скаже йому.
Ну а Юля сиділа, як на голках. Їй хотілося хоч якось взяти участь у цій історії, яка розгорталася перед нею, а вона не могла.
Того дня Юля, як зазвичай, вийшла з офісу і підставила своє обличчя теплим променям сонця.
“Яке щастя, що вже майже літо,” – подумала Юля. Вона посміхнулася і згадала, що скоро в неї відпустка, і її настрій покращився.
– Дівчино, вітаю, – перед нею виник якийсь хлопець. – Ви ж Юля, так? – запитав він. – А вашого хлопця звати Олексій?
– Так, – сказала Юля і її серце болісно стиснулося.
– Ви, напевно, не знаєте, – вкрадливо промовив хлопець, – ваш Олексій…..
Що там говорив цей хлопець далі, Юля навіть не чула. Вона зрозуміла, що перед нею Денис і що він зараз розповідатиме їй щось погане про її Олексія. Але навіщо? З якою метою?
– І він вкрав у неї всі гроші. Тож будьте з ним уважніше, – донеслося до Юлі.
Юля похитала головою.
– Вибачте, я прослухала. Повторіть, будь ласка, хто вкрав і в кого, – сказала вона.
Денис закотив очі.
– Чоловік твій розвів таку ж дурепу, як і ти, на гроші. Вона для нього продала дачу свою, дала гроші на розкрутку бізнесу, він узяв і звалив. Ясно тепер? – запитав Денис.
– Ясно, – кивнула Юля. – Скажіть, а ви хто? – вона вирішила зробити вигляд, що не розуміє, хто стоїть перед нею.
– Я? Хіба незрозуміло? Я ваш янгел-охоронець, який намагається вберегти вас від необачного кроку. Адже ваш коханий, таку аферу провернув не з однією дівчиною, – заявив Денис.
– Ось як. А ви, я так розумію, давно Олексія знаєте, так? – запитала Юля.
– Так, – кивнув Денис. – Рік точно.
– Рік? – Юля округлила очі. – Я думала, що ви з дитинства знайомі. Просто про такі ситуації, я б не розповіла людині, яку знаю рік. Та я б узагалі нікому не розповіла б! Всього найкращого.
Юля обігнула Дениса і попрямувала до автобусної зупинки.
– Та він із тобою спеціально познайомився, – крикнув їй навздогін він. – Тому що ти при грошах. І живе з тобою, щоб за оренду квартири не платити. А потім усе одно кине!
Юля навіть не обернулася, хоча її серце стиснулося від болю: попередній її молодий чоловік саме так і робив. Але Олексію вона чомусь вірила і була впевнена, що він так не міг чинити. Та він на неї завжди дивився закоханими очима. Не міг він грати. Не міг і все
– Даремно ти від мене відмахуєшся. Адже я правду кажу, – продовжував кричати Денис.
Але Юля вперто йшла до зупинки. Потім вона побачила, що підходить її автобус і побігла до нього.Юля вийшла з автобуса і до неї одразу кинувся Олексій.
– Юлю! Як добре, що ти нарешті приїхала! Слухай, Денис сказав, що завтра вранці ми маємо поїхати на розмову з хлопцем Свєти. А я відмовився. І тоді він посміхнувся і сказав, що свій вибір я зробив і що мені ж буде гірше. Я став дзвонити тобі, а ти слухавки не береш. Юлю, я ж попереджав тебе, щоб ти завжди була на зв’язку! – Олексій явно нервував.
– Почекай, Льошо. А в поліцію ти ходив? – запитала Юля.
– Звісно, ні. Подзвонив я тому поліцейському, який цією справою займається, і розповів усе, – відмахнувся Олексій. – Потім поїхав додому, думав ти вдома вже, а тебе немає і я….рознервувався і пішов на зупинку зустрічати. Ти де була?
Олексій справді хвилювався.
– Так….трохи затрималася на роботі. А потім твого Дениса зустріла, – Юля вирішила, що хтось із них, двох, має бути спокійний і цього разу, цією людиною буде вона. – Пішли додому.
– І? Що тобі сказав Денис? – запитав Олексій.
– Та нічого особливого, – Юля взяла під руку Олексія і потягнула в бік будинку. – Гидоти, звісно, розповідав. Що ще він може сказати? – Юля знизала плечима. – Але я йому не повірила. Я знаю, що ти в мене не такий.
Насправді, Юля переживала і за жінку, яку переслідував Денис, і за чоловіка, з яким ця жінка стала зустрічатися, і за дитину цієї жінки. Але ні вона, ні Олексій, не могли нічого вдіяти.
Через деякий час Денис звільнився з компанії Олексія одним днем і зник.
І чим закінчилася його історія стосунків зі Свєтою залишилося невідомим, але Юля сподівалася, що нічого у нього не вийшло.
Юля йшла поруч з Олексієм і нервувала: їхні стосунки дійшли до такого рівня, що час було знайомитися з батьками. Зі своїми вона його вже познайомила і тепер вони приїхали в інше місто для знайомства з його.
– Юлю, та не переживай. Усе буде добре, – говорив Олексій. – Зараз сядемо в машину і поїдемо.
Вони дійшли до якогось нового будинку і спустилися в паркінг і там Олексій привітався з охоронцем і підійшов до дорогого автомобіля. Пискнула сигналізація.
– Сідай, – сказав він Юлі.
Юля була здивована.
– Це твоя машина? – запитала вона.
– Моя, – усміхнувся Олексій. – Усе життя мріяв про таку.
– А чому вона в тебе тут стоїть? – запитала Юля.
Олексій знизав плечима.
– Та в нашому з тобою місті машина особливо й не потрібна, – сказав Олексій. – Це я тут мотався по об’єктах. Та й потім, якби я їздив на машині, то хіба я познайомився б із тобою?
– Слухай, раз у тебе тут стоїть машина, то значить і квартира є в цьому будинку? – запитала Юля.
– Є, – знехотя відповів Олексій. – Слухай, я взагалі вважаю, що важлива людина, а не її майно.
– Згодна з тобою. Просто виходить, що в тебе є гроші. Тоді чому ти працюєш на складі звичайним працівником? – запитала Юля.
– Чому? Та тому що хочу вникнути в усі нюанси складського зберігання. Є в мене пара ідей, які я хочу розвинути. А що? – Олексій посміхнувся Юлі.
– Та нічого, – Юля посміхнулася йому у відповідь. – Просто кохаю тебе, – сказала Юля.
– Я тебе теж, малюк, – кивнув Олексій.
А Юля подумала, що правильно вона не повірила Денису і що інтуїція її не підвела.Спеціально для сайту Stories
