Родинні історії

– Все! Відпустку мені схвалили! Так що можемо купувати квитки! – задоволено сказала за вечерею Ганна своєму чоловікові. – Ого! Чудово! Я думав, що буде, як зазвичай у

Світлана була впевнена, що вони з чоловіком послані один одному долею. І те, що в шлюбі з Костею вони щасливо жили вже більше десяти років, вважала закономірністю. Сьогодні

– Ну що, майже приїхали? – Ганна з надією виглянула у вікно, але за склом тягнулася все та ж нескінченна сніжна рівнина. – Майже, майже, – Віктор кинув

– А куди це бабуся? – поцікавився Дмитро у матері, коли побачив у вікно, як батько допомагає жінці вийти з таксі і дістає з багажника її валізи. –

Оксана подивилася на дорослу доньку,не розуміючи, чому Тетяна з нею так поводиться. – Знаєш, Танюшо, я тобі так скажу. Ти вже досить доросла людина. У тебе скоро буде

– Микито, ти тільки подивися, який тут вибір! – Тетяна заворожено вдивлялася в барвисте меню і дивувалася його різноманітності. – Так, виглядає апетитно, – чоловік відірвався від своїх

– Мамо, що на сніданок? – Аліна здивовано подивилася на порожній стіл і відкрила холодильник. – Олено, Макар сік розлив. Де моя синя кофта? Олено! – Кричав з

– Дмитро, не повіриш, кого я сьогодні зустріла в торговому центрі, – Ольга задумливо помішувала каву. – Тетяну Веско, пам’ятаєш, я розповідала? Ми з нею в одному класі

– Мамо, не віддавай мене! Будь ласка! Я все буду робити! Я тебе люблю! Маленька Сонечка смикала маму за руку, але та, здавалося, не звертала на неї ніякої

– Навіщо тобі до психолога? Працювати треба краще, і ніколи буде на дурниці всякі відволікатися! – Я й так працюю, – ображено пропищала донька. – Значить, більше працюй.