Родинні історії
Павло, розсерджений і незадоволений, пішов на роботу, так грюкнувши дверима, що Катерина мимоволі здригнулася. Вона сиділа,на затишній, чисто прибраній кухні і знову і знову згадувала ранкову неприємну розмову
-Добрий вечір. -Добрий… а ви до кого? -Мне потрібен В’ячеслав Іванович Сімейко. -Це мій чоловік, а навіщо він вам. Жінка не встигла відповісти, з кімнати пролунав чоловічий голос.
– Коханий, щось сталося? Ти якийсь напружений сьогодні, – зустріла його Вікторія, яка одразу помітила зміну в настрої чоловіка. – Віко, нам потрібно поговорити. – Не роздягаючись, Тимур
Важка чавунна сковорідка нагрівалася повільно – як і належить гарному посуду. Марина звичним рухом змахнула пасмо волосся, що впало на лоб, і кинула погляд на годинник.Ще півгодини, і
Варвара одна ростила двох синів – Михайла та Єгора. Батько їхній одного разу просто не повернувся додому. Як кажуть, пішов по хліб і пропав. Варя навіть встигла заяву
– Діано, люба, ти ж сама розумієш – твій талант у моїй компанії сяятиме яскравіше за будь-яку зірку, – Ірина Олександрівна ефектно підняла келих ігристого. – Зрештою, тепер
Незважаючи на неділю, Ліда прокинулася рано. Умилася і поставила на газ чайник. Поки він грівся, вона стояла біля вікна і дивилася на подвір’я, за звичкою виглядаючи машину чоловіка.
По суботах Ксенія терпіти не могла вставати рано. Заслужений відпочинок після виснажливого трудового тижня хотілося провести, загорнувшись у теплу ковдру і насолоджуючись спокоєм. Однак телефон безжально завібрував на
– Ти можеш просто відчепитися від мене? – плакала Юля, трималася руками за голову, намагаючись заспокоїти саму себе. – Скільки можна за мною ходити? Я не маленька, а
Вечірнє світло м’яко просочувалося крізь фіранки, залишаючи на підлозі вітальні химерні візерунки. Рита розмістила дві тарілки з вечерею на столі й машинально глянула на годинник. Вісім вечора. Олег