Сім’я у нас була хороша, ми один одного в усьому влаштовували, підходили один одному, але як буває, сталося одне АЛЕ…
Мені 22 роки. Я завжди думала, що пощастити в житті може тільки розмальованій красуні, хоча я досить симпатична дівчина. Так от, я помилялася. Мені Бог послав найкраще, що
Якось я захворіла. Чоловік не спав дві ночі, слухав, як я дихаю, а ввечері заснув на дивані перед телевізором. Я і начальник його охорони пили чай біля каміна…
Батька немає вже багато років, сестра давно заміжня за кордоном, брат вчиться, мама багато працює – на той момент подій мені було 14 років, а мій двоюрідний брат
Я настільки загрався, що залишив двері в будинок відчиненими. Будинок не опалювався, та ще й холод із вулиці заповнював кімнати. З хати вибіг розлючений батько….
Іноді здається, що життя дуже вже швидкоплинне. Занадто багато в ньому моментів, які хочеться пропустити швидше, прокрутити як плівку, а часом зовсім видалити з пам’яті. Зараз мені 23
Одного дня мама не витримала і, забравши мене, подала на розлучення. Відтоді жити нам стало набагато легше….
Я ненавиджу свого батька. Можливо, я жорстока або ще гірше, але мені все одно. Коли я з’явилася на цей світ, то батько не дуже радів і замість цього
Знаю, що заради дітей маю з ним жити, так скоріше за все і буде, але мені прикро…
Моє життя перетворилося на пекло. Можливо я в тому сама винна. Живу з чоловіком майже 10 років. Мені 36 років. Працюю, в основному живемо на мій заробіток, його
Про те, як їй не пощастило із сином, знають усі її подруг. Майже всі співчувають і розуміюче кивають головою….
У моєї мами є подруга. Їй уже за 50, у неї є чоловік, дорослий син, і живуть вони всі в невеликій трикімнатній квартирі разом із родичами. Життя там
Він щодня просив мене теж приїхати, а я працювала, працювала, працювала. Думала заробити, купити батькам подарунків, привезти їм грошей…
У мене найпрекрасніший, найдобріший, найсильніший і найкращий у світі тато. Був. Сім’я у нас була звичайна, але дуже дружна. Татко, матуся, старша сестричка і я. Усі свята завжди
Я йому так тоді й сказала: доторкнешся хоч до однієї книжки – вилетиш за нею слідом сам….
Чоловік у мене не любить книжки. Ба більше – просто ненавидить їх. Вже не знаю чому, але це так. Гаразд, нехай ненавидить, мені байдуже, людина він доросла, самому
Раділи за мене – мовляв, дітей немає, зате чоловік який чудовий, а нещодавно “ідеальний чоловік” заявив, що йде від мене і подає на розлучення….
Я прожила зі своїм чоловіком 11 років. Він дуже своєрідний чоловік. З незвичайними поглядами на життя та здоров’я. Усіх лікарів без розбору він ненавидів, тому ніколи не звертався
Синові моєму вже 25 років. Бабусі своєї він так ніколи і не бачив. А цього року, за два дні до свого дня народження, мати моя раптом сама зателефонувала…
Усе життя живу з болем. З болем, що в мене немає мами, хоча мама моя жива і зараз. Минулого тижня був її день народження, і ось думки і

You cannot copy content of this page