Мабуть, повернуся до Ірини. Все краще, ніж у гуртожитку. Та й, чесно кажучи, важко без жінки. Та ні, жити можна. Але… Задоволення не те
– Вам кого? – запитала Ірина, не відчиняючи двері, дивлячись на незнайомця у вічко. На його обличчі сяяла щаслива посмішка. – Ірино, це я! Микола! – радісно повідомив
Не віддам! Вона моя! Можеш їхати до моєї мами хоч зараз! Вона ще не спить! І там хоч об’їжся цими огірками….
— Чи можете ви повторити причину розлучення? – перепитала суддя. — Там у вас написано все! – невдоволено кинув Андрій. – Я не хочу мати з цією жінкою
– Ніяких Василів! Все, бувай, мамо! І так, до речі, дівчата сказали, що відро з водою на тебе завжди чекатиме біля порога! Тож, якщо нудно буде, забігай
– Мамо, йди, там прийшли до тебе! – сказала матері п’ятнадцятирічна Оксана. Віра в цей момент сиділа за столом у своїй спальні, перебирала робочі папірці та слухала в
– Може, хоча б тарілки за собою помиєш? Принцеса? – не стрималася Орися. Маша не зробила нічого, тільки критикувала і наминала салати
Орина не хотіла святкувати Новий рік удома. Вона звикла, що вони з Сергієм ходили з друзями в кафе або їхали за місто. Але цього року подружжя вирішило погасити
Нахилившись, щоб висмикнути жмут пахнучого дивними ароматами м’якого сіна, вона побачила купану квочку….
Параска, схопивши за крила велику строкату курку, сердито занурила ту у велику діжку з водою. Курка несамовито кричала і намагалася вирватися. Закінчивши купання, вона відпустила нещасну на вкритий
З цього дня у Лариси все пішло до гори дригом. Недаремно кажуть, що чорні коти – на біду, але вигнати тварину вона не могла…
Борщ у тарілці повільно остигав. Лариса бовтала ложкою, розганяючи згустки сметани серед шматочків м’яса, картоплі та шматків перевареного буряка. Нарешті темна бордова рідина набула світлого вершкового тону. На
Люди діставали з своїх пакунків їжу і клали коту на паркан, а він жалібно нявкав і боявся злізти…
Дружина написала цілий перелік продуктів, і я йшов до магазину за покупками. На зупинці я зустрів свого старого знайомого і ми відійшли в сторону, щоб з ним поговорити.
Ми з чоловіком переглянулись і мовчки пішли пити чай. Марія Петрівна незабаром приєдналася…
Ми з чоловіком переїжджали до нової квартири. Квартира була у звичайному п’ятиповерховому будинку, досить старому. Якраз був листопад – вогко і мерзлякувато, темніло швидко і настрій був “листопадовий”.
Розійшлися ми смішно. Думаю, він просто шукав привід мене нарешті позбутися і знайшов…
Коли я чую слово леді, мене починає трохи каламутити, бо був у мене якось хлопець, схиблений на цих ледях. Як не намагалася я поводитися належно, все одно постійно
Я пораділа, що я незаміжня і мені не доводиться подібні дурниці вислуховувати всерйоз….
— А ви знаєте, у вашого чоловіка коханка? — А ви знаєте, що в нього є дружино? – глузуючи відповіла я. – Та ви що! – обурився голос

You cannot copy content of this page