Родинні історії

Через рік чоловік пішов і зажадав половину вартості квартири і за законом він має рацію. Тепер вона платить кредит, щоби з ним розрахуватися

Мені 30 років, я одна виховую доньку, якій скоро виповниться п’ять. Півтора роки тому я почала зустрічатися з чоловіком, півроку тому він переїхав до мене жити.

Живемо ми у моїй квартирі, яку я купила 7 років тому. Квартира у колишньому гуртожитку, дуже маленька, кухня поєднана з кімнатою, немає балкону. Утрьох, та й навіть удвох із дитиною, що підросла, жити не дуже зручно, тим більше, попереду школа, дитині потрібна своя кімната, щоб займатися уроками. Тому я вирішила взяти двокімнатну квартиру в іпотеку, а цю здавати, щоби розплачуватися.

Цивільний чоловік знав про мої плани, але коли я подала заявку на іпотеку, він на мене образився. Заявив, що це неправильно оформляти мені нову квартиру на себе. Я здивована його претензіями і про це сказала йому.

Він утримує двох доньок від попереднього шлюбу, третина зарплати йде на аліменти. Я вітаю це, тому що сама виховую дитину без жодної допомоги і знаю, як це розраховувати лише на себе.

Грошей він мені дає небагато, по суті, тільки на своє харчування, це як самоокупність. Допомагає, звичайно, по дому, возить машиною. Я вдячна йому за це.

Але чомусь він претендує на іпотеку, я не розумію. Адже початковий внесок, який я хочу віддати, я сама назбирала і частину мені дала моя бабуся для правнучки. Якщо я візьму іпотеку, то здаватиму я знову ж таки свою квартиру, яку купувала я, і в яку я вкладала гроші. Виходить все за мій рахунок, тому я оформляю її, природно, на себе.

Я запропонувала йому поставити себе на моє місце. Тим більше, що він і зараз живе в моєму житлі і його мало хвилює це, так що змінюється?

Він заявив, що якщо ми разом, то має бути спільне. На це я відповіла, що тоді й гроші на квартиру мають бути спільними. А то йому половина, платити буду я, а потім не дай Бог з ним щось трапиться, його частка відійде його дітям і матері, а я буду винна їм або мене просто виселять. Мене це не влаштовує.

Загалом, він образився і поїхав до себе додому. Він живе в сусідньому місті в трикімнатній квартирі, там, крім нього, живе його вітчим і брат. Вони обидва п’ють та ситуація там неприємна.

З одного боку, я люблю його, і ми цілком непогано живемо, з донькою він порозумівся і замінює їй батька. Сварок та скандалів у нас не було до цього квартирного питання.

Перед очима приклад моєї подруги, яка вийшла заміж і її батьки подарували їм гроші на квартиру, яку вони оформили навпіл. Через рік чоловік пішов і зажадав половину вартості квартири і за законом він має рацію. Тепер вона платить кредит, щоби з ним розрахуватися.

Як бути далі, я не знаю. Не хочу втрачати його, але й не хочу йти в нього на поводі, адже справа дуже серйозна.

Вам також має сподобатись...