Чоловік був упевнений, що і ці витрати ми поділимо навпіл. Більш того, навіть заїкнувся про можливий кредит

Коли я виходила заміж, ми з чоловіком відразу домовилися про сімейний бюджет. Було вирішено, що всі витрати ми ділимо порівну, щоб було справедливо. Звичайно, до тих пір, поки не з’являться дітки.

Більш того, я навіть графік склала, коли кожен з нас повинен піти в магазин або зробити генеральне прибирання в квартирі.

Також у нас є окрема стаття витрат на всякі розваги та приємності. Звичайно, ми і на відпустку накопичуємо разом. І ніколи раніше з цього приводу питань не було. Чоловік повністю підтримував мою ініціативу, та й моя тяга до перфекціонізму допомогла.

Напевно, свою роль зіграло і моє виховання. З малих років я бачила, як злагоджено живуть мої батьки. Вони завжди і в усьому допомагали одне одному, підтримували. І мені, звичайно, хотілося, щоб і у мене в родині було так само.

З квартирою нам пощастило, знімати не доводиться. Живемо в затишному гніздечку мого чоловіка. Ще перед весіллям я запропонувала оплачувати більшу частину комунальних послуг. Все-таки квартира належить чоловікові.

Він здивувався, але підтримав і цю мою ідею. Так ми живемо вже кілька років, і все було б і далі чудово, якби не один випадок.

Якось раз у нас гостювала сестра чоловіка, що приїхала з-за кордону. Щоб приготувати святкову вечерю, я відпросилася з роботи раніше і прийшла додому, не попередивши.

Коли я роздягалася в передпокої, краєм вуха почула голоси чоловіка і Каті. У розмові вона присоромила його за те, в якому стані знаходиться наша домівка. Мовляв, красивий ремонт в квартирі не робився вже сто років і так жити не можна.

Я обімліла, коли почула це. Так, у нас, звичайно, не євроремонт. Але все виглядає доглянуто і охайно. Мені не хотілося вступати в дискусію з цього приводу, тому я крикнула, що прийшла, і пішла у ванну кімнату. Весь вечір чоловік був сам не свій. Мабуть, його дуже зачепили слова сестри.

Незабаром вона поїхала, але неприємний осад залишився. А до нього додалися нові «яскраві» враження. Одного разу до нас прийшли наші друзі. Все йшло як завжди, поки подруга не видала:

«Анька, якось у вас незатишно стало. Ви давно ремонт робили? »

Чоловік почервонів як помідор і пішов в іншу кімнату. А коли хлопці пішли додому, вирішив зі мною поговорити.

«Аня, тобі не здається, що нам пора зробити ремонт?» – запитав чоловік.

Я відповіла, що не бачу в цьому сенсу. Більшу частину дня я перебуваю поза домом, мені ніколи милуватися барвистими шпалерами або натяжною стелею. Але якщо чоловікові це потрібно, то, будь ласка, я не проти. Правда, витрачати свої гроші на ремонт я точно не збираюся.

Моя відповідь сильно збентежила чоловіка. Він був упевнений, що і ці витрати ми поділимо навпіл. Більш того, навіть заїкнувся про можливий кредит.

Я не хочу сваритися з чоловіком, готова допомагати йому, якщо буде потрібно. Але ні копійки не дам. Що зазвичай роблять в подібних ситуаціях і як знайти компроміс?

You cannot copy content of this page