Моє найсильніше бажання у цьому житті – виїхати з країни. Так, звичайно, до Європи. А якщо точніше, то до Німеччини.
І не потрібно мене лякати обстановкою, кризами, німецьким минулим і європейськими законами. Ось не треба. Вдома я не можу розкрити себе як людина, як професіонал та як мати. Я боюсь за майбутнє нашої родини.
Зарплата чоловіка падає щомісяця. І не в тому сенсі, що її дають менше, а через те, що ціни зростають буквально щодня. Купити свіжі продукти хоча б середньої категорії стає все важче і важче.
Виїхати на відпочинок вдається, тільки якщо перед цим добре затягнути пояси, а дітям не купувати нових іграшок. Як це взагалі?
А ще треба допомагати батькам, робити якісь заощадження на чорний день, ремонт у будинку, оновлення машини. Як не крутись, нічого не виходить. І, гадаю, навряд чи ситуація покращиться в найближчому майбутньому.
А ось моя сестра свого часу не злякалася. Познайомилася з німцем, зустрічалася, вийшла заміж і полетіла до іншої, чужої країни. Не думайте, вона навіть не стала домогосподаркою. Працює, щоправда, в офісі, але як усі. Отримує відмінну зарплату, їздить у теплі краї. На потреби сім’ї вона віддає близько третини заробітної плати. Так вони домовились. Решта в її повному розпорядженні.
У них гарний будинок, машина. Немає поліклініки, за якою вони закріплені, але є сімейний лікар, якому вони платять. І, знаєте, так, мені здається, навіть зручніше. Ні черг, ні перепетій з іншими відвідувачами. Натомість є уважне ставлення та людський підхід до речей.
Діти навчаються у приватній школі. З однокласниками іноді виникають якісь проблеми, але, за нашими мірками, це дрібниці. Згадайте, як школярі билися, кидалися камінням один одного в часи нашої молодості? Ось це, я розумію, проблема.
А в Німеччині тебе можуть привести до директора, навіть якщо ти назвеш грубу дівчинку якимось поганим словом. Там за цим стежать.
Мій чоловік працює водієм. Часто йому ще й доводиться завантажувати товари, доставляти якісь документи та виконувати інші завдання. Але платять йому за керування. Ось.
А сестра каже, що це неприпустимо. Мовляв, його шеф має сплатити кожне зайве завдання, причому дуже непогано. Принаймні у Європі так. Інакше засудять.
І ставлення там більш людське. Посмішка не викликає жодної агресії. Дорослі люди можуть добиратися на роботу на велосипеді, і ніхто не назве їх жебраками, не знущається. Ціни на продукти, як я дізнавалася, такі самі, як у нас. Деякі позиції навіть можуть бути дешевшими. Але за якістю цих продуктів у нас велике відставання.
Сестра з чоловіком звуть нас до себе. Допоможуть з документами та житлом на перший час. Я ще зі шкільних часів пам’ятаю, що німецька мені давалася легко. Відновлю знання. Діти, знову ж таки, не проти. Кажуть, зможуть звикнутися з новими реаліями без проблем. Навіть скачали собі кілька фільмів із німецькими субтитрами. Я вся в передчутті.
Проблема із чоловіком. Він категорично не хоче їхати до іншої країни. Каже, коріння. Батьківщину не обирають. І таке інше. Але якщо тут ми не справляємося, чому б не спробувати десь ще?
Знову ж таки, ми нічого не втратимо. Просто тому, що нам немає чого втрачати. Продати квартиру та зняти ті копійки з банківського рахунку. Все.
За словами сестри, через півроку ми згадуватимемо наші переживання щодо ризиків і сміятимемося. Вона каже, що спочатку теж довго не могла зрозуміти, які гроші в неї в руках. Перша заробітна плата була шоком. Нічого, потім звикла. А ми хоч і отримуємо вище середнього, але надто вже швидко все витрачається.
Свекруха теж не в захваті від моєї ідеї. Не хоче відпускати сина та онуків. Говорить, тут наше місце. А я, мовляв, якщо так хочу їхати, то можу прямо зараз летіти до Німеччини. Але без чоловіка та дітей. Типу працюватиму, а гроші надсилатиму сюди. Чудовий план.
Не розумію, як можна настільки не хотіти змінити своє життя на краще? Адже зрозуміло, що для нас гідного майбутнього не передбачається. А потім що, жити на злиденну пенсію та їздити у трамваї безкоштовно? О 5-й ранку, щоб встигнути на ринок, купити найсвіжішої картоплі? Я цього не хочу.
Допоможіть, як переконати чоловіка переїхати? Відчуваю, після цього моє життя зміниться на краще.
