Катю, але ж Марина моя колишня дружина, так що це і не зрада … Це так … по старій пам’яті

Катерина познайомилася зі Стасом у кінотеатрі. Вони з подругою збиралися разом піти на прем’єру фільму, виходу якого з нетерпінням чекали. Але в той день Оксана відчула себе дуже погано, у жінки піднялася температура, і тому Катерина пішла в кіно одна.

Стас теж прийшов один і відразу ж звернув увагу на симпатичну блондинку, яка самотньо стояла у фойє кінотеатру з квитком в руках.

– Чому така красива леді нудьгує на самоті? – запитав він, підійшовши до Катерини. – Когось чекаєте?

– Ні, нікого не чекаю.

– Шкода, а я вже було вирішив, що ви чекаєте на мене. Я Стас. А як ваше ім’я?

– Катерина!

– Катерина, дівчина гарненька, пригорну я до свого серденька… – проспівав Стас рядки з пісні, чим змусив дівчину посміхнутися.

– У вас гарний голос, – сказала вона.

– Є таке, я в шкільні роки навіть співав в ансамблі, і часто був солістом.

– А потім що ж? Не стали пов’язувати своє життя з піснею?

– Ні, тепер я юрист, але співаю іноді для душі… І на гітарі граю.

– Здорово! – відповіла Катерина.

– Хочете, ще що-небудь заспіваю і зіграю для вас?

– Прямо тут і зараз?

– Ні, звичайно, – засміявся Станіслав. – У мене й гітари з собою немає. Але ми можемо зустрітися якось…

– Ось як, ми тільки познайомилися, а ви мене вже на побачення запрошуєте? – здивувалася Катя, і в той же час зраділа, молодий чоловік сподобався їй.

– А чому б і ні? Я дуже сподіваюся, що ваше серце вільне, і, хто знає, можливо, саме я займу в ньому гідне місце.

– А ви дуже самовпевнений, Станіславе.

– Це точно. Так, що, обміняємося номерами телефонів?

– Добре, – погодилася Катерина, не в силах встояти перед чарівним молодим чоловіком.

– Я б сказав: чудово! – посміхнувся Станіслав. – І пропоную перейти на “ти”. Для більш комфортного спілкування.

Катерина і Стас обмінялися номерами телефонів і пішли в кінозал, їх місця розташовувалися далеко один від одного, і після закінчення фільму Катерина Станіслава вже не побачила, хоча і шукала його очима…

Чоловік подзвонив їй через чотири дні, коли Катерина вже й не чекала його дзвінка. Він повідомив, що йому довелося виїхати в термінове відрядження, а ось тепер він повернувся і повністю готовий до спілкування.

Молоді люди домовилися зустрітися в суботу і куди-небудь разом сходити… І з цього самого дня і почався їхній роман.

Катя була дуже захоплена Станіславом, з кожною зустріччю молодий чоловік подобався їй все сильніше. Розумний, начитаний, добрий і веселий, він здавався їй ідеальним чоловіком.

Жінка, якій до цього не дуже щастило в особистому житті, була впевнена, що, нарешті, зустріла ту саму людину, з якою буде щаслива…

Одного разу Катерина і Стас сиділи в кафе в очікуванні замовлення, і до них підійшла молода жінка.

– Привіт, – посміхнулася вона Станіславу.

– Привіт, Марино, – відповів їй молодий чоловік. – Якими шляхами?

– Та ось з подружкою заглянули випити по чашечці кави. Я тебе, якщо чесно, не відразу впізнала…

– Невже так сильно змінився?

– Начебто ні, просто три роки минуло, ми ж за цей час жодного разу не перетиналися. Познайомиш мене зі своєю чарівною супутницею?

– Катюшо, знайомся, це Марина, моя…

– Його колишня дружина, – продовжила за Стаса Марина. – А ви, значить, Катя?

– Так, – підтвердила Катерина.

Вона була здивована і дещо спантеличена. Зі Станіславом вони були разом вже півроку, і він жодного разу не обмовився про те, що був одружений. Це здалося дивним. Чому не розповів? Адже нічого особливого в цьому не було…

У цей момент у Станіслава задзвонив телефон.

– Це по роботі, я зараз, – сказав він Катерині і вийшов з кафе, в якому звучала досить гучна музика, що заважала телефонній розмові.

– Катрусю, я так розумію, що ви жінка або навіть вже наречена Стаса? – запитала Марина.

– Пропозиції піти в РАЦС я ще не отримувала, тому нареченою себе не вважаю, – чесно відповіла Катерина. – Вибачте, Марино, а як довго ви були одружені зі Стасом?

– Три роки… Катю, ви щось така напружена… Не знали, що Станіслав був одружений?

– Не знала.

– Та ви не хвилюйтеся так, все давно в минулому. Ми розлучилися зі Стасом без жодних образ, з взаємної згоди… Просто в якийсь момент зрозуміли, що не хочемо більше бути разом… Ми ж рано одружилися, Стасу було всього двадцять чотири, мені й того менше…

Добре, що дітей у нас немає, не поспішали їх заводити. А то б я зараз одна ростила дитину, а Стас був би недільним татом … Або б до сих пір ми були разом і терпіли б один одного заради дитини. Так собі перспектива, правда?

– Напевно…

– Рада була познайомитися, Катю, – посміхнулася Марина. – І сподіваюся, що у вас зі Стасом все складеться. У мене, до речі, в особистому житті теж все відмінно, вже майже рік зустрічаюся з прекрасним чоловіком, щаслива … Так що не переживайте, добре?

– Та я й не переживаю…

– Ну я ж бачу, як ви напружилися, коли дізналися, хто я. Але я вам не суперниця, Катю. Стас мені давно вже байдужий, як і я йому… А ось і він повертається. Гаразд, я піду за свій столик. Гарного вам вечора.

– Дякую, і вам, – відповіла Катерина.

– Стасик, рада була побачитися, – сказала Марина Станіславу і пішла.

– Про що ви розмовляли? – запитав Стас у Катерини.

– Чому ти не розповів мені про те, що був одружений? – поставила зустрічне запитання Катерина.

– Не знаю, – знизав плечима Станіслав. – Якось не подумав, що це важливо. Ну був і був, що такого? Марина – це моє минуле, а ти сьогодення і, сподіваюся, майбутнє. До речі, саме про це я і хотів поговорити з тобою.

Катюшо, ми вже півроку разом, і мені здається, що ти саме та жінка, яка мені потрібна. З якою я хочу створити сім’ю і завжди бути разом…

– Ти робиш мені пропозицію?

– Взагалі, я хотів іншим разом і більш урочисто. Хотів обручку купити і квіти, але якщо вже розмова якось сама собою зайшла про це, то так, я хочу, щоб ти стала моєю дружиною… Але обручку я тобі обов’язково подарую… Ти згодна?

– Стас… Напевно, я повинна сказати, що мені потрібно подумати… Але насправді я така щаслива зараз… Так, я хочу стати твоєю дружиною.

– Катюшо, а який я щасливий це чути! Пропоную замовити ігристе і відзначити те, що тепер ти моя наречена. А завтра подамо заяву.

– Оксанко, яка ж я щаслива! – сказала Катерина подрузі, зателефонувавши їй ввечері. – Сьогодні Стас зробив мені пропозицію. Завтра йдемо подавати заяву.

– Ого, які новини! Вітаю, подруго, дуже рада за тебе.

– Дякую. Будеш свідком?

– Звичайно, я б образилася на тебе, якби ти мені це не запропонувала.

– Ну, у мене інших варіантів і не було, ти ж моя найкраща подруга…

Через тиждень після того, як Катерина і Станіслав подали заяву, молодий чоловік вручив Каті обручку зі словами:

– А ось мій обіцяний подарунок. Приміряй, будь ласка…

– Ого, як ти вгадав з розміром? – вигукнула щаслива Катерина,яка вдягнула витончену каблучку. – Яка краса!

– Я радий, що тобі подобається і що з розміром не помилився… – посміхнувся Станіслав.

До весілля залишалося два тижні, і Катерина була вся в передчутті важливої і щасливої події свого життя. Одного разу дівчина поверталася додому від кравчині, яка шила для неї весільну сукню. Кравчиня жила недалеко від будинку Станіслава, і Катерина вирішила зробити нареченому сюрприз.

Вона зайшла в магазин, купила улюблені тістечка Стаса і вирушила до нього. Те, що Станіслав зараз вдома, вона знала точно. Перед тим, як піти на примірку, вони зідзвонилися, і молодий чоловік сказав, що нікуди не збирається, весь день буде працювати з паперами. Катерина знала, що її наречений часто працює вдома, тому не здивувалася.

Надовго відволікати його від роботи їй не хотілося, але ж нікому не зашкодить невелика чайна пауза… Тим більше, якщо компанію йому складе кохана наречена.

Підходячи до будинку Стаса, Катерина переконалася, що у вікнах горить світло. Значить, точно вдома. Ось він зрадіє… Дівчина увійшла в під’їзд і піднялася на третій поверх. Вона натиснула на дзвінок і завмерла в радісному очікуванні зустрічі…

– Катю? – здивувався Станіслав, відчинивши двері. – А ти чого без попередження?

– Не радий мене бачити? – у свою чергу здивувалася Катерина.

По обличчю Стаса швидше можна було сказати, що він засмучений або навіть наляканий, і вже точно не радий.

– Чому ти без попередження? – знову запитав молодий чоловік.

– Я була недалеко від твого будинку і вирішила зайти. Ось, тістечка купила…- розгублено відповіла дівчина. – Стасе, що відбувається? Чому я повинна обов’язково попереджати тебе про свій візит? Ми ж майже вже чоловік і дружина…

– Так… Але… – затнувся Станіслав. – Я погано себе почуваю, мені здається, що у мене грип… Зараз ходить грип. Тобі краще піти, Катюшо, я не хочу, щоб ти заразилася.

– Ти захворів? Лікаря не викликав? А ліки у тебе є? Стас, давай я сходжу в аптеку.

– Не потрібно, у мене все є… Вибач, Катю, я хочу лягти, в сон хилить…

– Стасе, що відбувається? – Катерина ясно розуміла, що коїться щось недобре. Вона менше, ніж годину тому розмовляла з нареченим по телефону, і у нього був бадьорий голос, він ні слова не сказав їй про своє нездужання… А тепер він так дивно поводиться і явно нервує.

– Нічого не відбувається, – ще сильніше занервував Станіслав.

– Тоді можна я увійду? Чому ти тримаєш мене на порозі?

– Катю, мені справді погано. Іди додому…

– Ти не один? – здогадалася Катерина.

– Звичайно, один, Катю… Йди, а то заразишся…

Сказавши це, Станіслав демонстративно покашляв, але вийшло у нього так неприродно, що у Каті не залишилося і сумніву в тому, що наречений її обманює… Він не хоче, щоб вона потрапила до нього в квартиру тому що там хтось є… Але хто? Це жінка і вирішила з’ясувати.

– Якщо ти зараз не дозволиш мені увійти, я піду і на цьому наші стосунки закінчаться,- рішуче сказала вона.

– Гаразд, заходь,- зітхнув Станіслав, впускаючи Катерину. – Але відразу хочу попередити, що це нічого не означає.

– Ти про що? – запитала Катерина і тут же все зрозуміла… Зі спальні вийшла Марина.

– Привіт, – сказала вона, побачивши Катерину.

– Як це розуміти, Стас? Ти і вона … Ви знову разом?

– Ні, ми не разом, – відповів Стас. – Я як і раніше кохаю тебе і хочу з тобою одружитися.

– Ви тут самі розбирайтеся, а я піду, – тим часом сказала Марина, швидко взула чоботи, накинула куртку і пішла…

– Мабуть, мені теж краще піти,- сказала Катерина. – Назавжди піти …

– Катю, послухай. Ми з Мариною, правда, не бачилися три роки, і зустрілися тоді в кафе. Після цього вона мені подзвонила, і ми поговорили, згадали наше сімейне життя… А потім я попросив Марину допомогти мені вибрати тобі каблучку. Я звернув увагу, що у вас руки дуже схожі, у Марини такі ж довгі і тонкі пальці… Вона допомогла, тому я і вгадав з розміром.

– А це тут до чого? Каблучку ти мені ще місяць тому подарував…

– А сьогодні Марина прийшла до мене, сказала, що їй потрібна консультація юриста…

– І що? Проконсультував? Дивлюся, келихи … І ліжко розстелене … І не кажи, що у вас нічого не було …

– Сам не знаю, як все сталося … Нахлинули спогади…. Катю, але ж Марина моя колишня дружина, так що це і не зрада … Це так … по старій пам’яті …

– Що? По-твоєму, з колишньою не рахується? – не могла повірити в почуте Катерина.

– Ну так… Я обіцяю, що більше ніколи не буду зустрічатися з Мариною. Хочеш, я зараз прямо при тобі видалю її номер з телефонної книжки? Або взагалі його заблокую?

– Не хочу, – відповіла Катерина. – Я взагалі від тебе більше нічого не хочу… Прощавай…

– Як це прощавай? А як же весілля?

– Яке весілля? Стасе, тобі самому не огидно? Особисто мені дуже… – сказала Катя і покинула квартиру Станіслава. Біля під’їзду вона побачила таксі, з якого виходили люди.

– Довезете до Першотравневої? – запитала дівчина таксиста.

– Сідайте, – кивнув він.

Коли Стас вибіг з під’їзду, маючи намір наздогнати Катерину, таксі вже встигло виїхати з двору… Чоловік якийсь час постояв на вулиці, вирішуючи, що робити далі, а потім махнув рукою і повернувся додому

І більше він не робив спроб повернути Катерину, та й не зміг би… Дівчина ніколи б йому не пробачила…

Через рік Катерина зустріла Володимира, за якого вийшла заміж і тепер готується стати мамою. Про Станіслава вона намагається не згадувати, і як склалася його подальша доля, їй невідомо…

А Марину вона одного разу зустріла в жіночій консультації. Катерина прийшла на чергове УЗД, а Марина чекала своєї черги до лікаря.

Колишня дружина Стаса помітила Катерину, але зробила вигляд, що не знайома з нею. Втім, і Катя не горіла бажанням з нею вітатися і розмовляти. Хоча на Марину у неї не було ніякої злості. Навпаки, Катерина була їй навіть вдячна за те, що саме завдяки їй вона зрозуміла, що їм зі Стасом не по дорозі… І в підсумку зустріла своє справжнє кохання.

You cannot copy content of this page