Коли я почав жити з жінкою виявилося, що вона приховувала своїх трьох дітей від різних чоловіків

Життя – не казка, чудес не буває. Через друга мого друга зі мною познайомилася симпатична дівчина. Насторожило мене те, що дівчина сама познайомилася. Я повністю за гендерну рівність, але є одне “але”…

З такими, як я не знайомляться першими. Після аварії у мене на обличчі залишилися два жахливі шрами, які перетворили мене на натурального виродка. Я не хочу скаржитися чи казати, що всі жінки меркантильні. Та я б і сам не став знайомитися з потворою. Для чого?

Але я подумав, що якщо буде дзвіночок про дивну поведінку дівчини, то я зіллюся і скажу: “До побачення!”.

І дзвіночок задзвонив, коли ми почали жити разом. Несподівано з’ясувалося, що вона має аж троє дітей. Здивувала навіть не наявність самих дітей (ну є і є), а те, що вона їх приховувала. Цілком випадково з’ясувалося, що всі діти від різних чоловіків.

Мені було цікаво поговорити з одним із її колишніх. Переписав номер, доки дівчина була в душі. Зателефонував. Пояснив ситуацію. Чоловік запропонував зустрітись. Та й зустрілися з ним.

Спочатку випили по кухлі. І він розповів свою історію. Якщо коротко, то вона також сама з ним познайомилася. Швидко зійшлися, одружилися, вона завагітніла. І коли дитині був рік, подала на розлучення. Але найголовніше те, що за цей короткий проміжок часу встигла вламати його продати докімнату квартиру і купити трьох кімнатну. Гроші на покупку чоловік позичав у родичів.

В результаті суд поділив майно так, що чоловік втратив де-факто квартиру, оскільки 2/3 майна тепер належало матері та дитині. Родичі колишньої за копійки викупили у нього 1/3 і тепер він живе у старому будиночку у сільській місцевості. А щоби мужику ще веселіше було, його колишня подала на аліменти через суд. І тепер він виплачує їй аліменти з огляду на те, що квартиру чоловік уже втратив. Залишок вечора мовчки пили. Перед виходом залишив йому 2000 гривень. Чогось так шкода його стало.

Повернувся додому. Того ж вечора вигнав її нафіг зі своєї квартири. У неї є квартира (впевнений, що не одна).

А я не міг зрозуміти, навіщо дівчина сама зі мною познайомилася. Ну, життя — не казка, чудес не буває.

You cannot copy content of this page