Свекруха носиться з онуком від минулого шлюбу, як із списаною торбою. Щовихідні забирає на всі дні, поки його мати будує своє життя.
Зі мною свекруха не спілкується. Хоча її син живе зі мною щасливо у моїй квартирі. У нас 2 сина в сім’ї та лапочка донька.
Я ту дитину до себе не пускаю категорично. І не даю спілкуватися дітям, ми не в гаремі живемо, де всі діти спільні, і чоловік не султан.
Проти спілкування чоловіка з дитиною ніколи не була. Сходіть у кіно, кафе, погуляйте, але не більше, аліментів мінімальних.
Але не на шкоду нинішній родині. Чоловік ніби й любить сина, але кожні вихідні його рідна мати змушує його виконувати обов’язок, щоб приїхав і побачився.
На нашу дитину їй абсолютно байдуже, є улюблений онук. Колишня дружина ще і всякі порчі на хворобу робила на чоловіка. Втомилися по бабках ходити, підкладала дитині в кишені заговорену сіль, щоб той батькові передав.
Навіщо мені свою сім’ю наражати на якісь ризики з боку неадекватної жінки. Ось виростуть діти та вирішать треба їм спілкуватися чи ні.
Адже бабуся взагалі не розуміє, вона моєю дитиною хоче розважити дитину тій мадам, щоб вона поспілкувалася. А мене на дух не терпить.
Чоловік тільки зараз почав мамі говорити, щоб не лізла, до цього зберігав нейтральну позицію, що мене злило страшно.
Чужі діти є, помилки минулого є, я не виховувала і не народжувала ту дитину, і любити і приймати не зобов’язана.
Я виходила заміж без дітей. Маразм навіть у тому, що після нашого весілля, свекруха о 10-й вечора поїхала через все місто забрати онука до себе на вихідні.
У тебе син щойно вдало одружився, приїдь додому і посидь із чоловіком, порадуйся і відмічай, так ні, обов’язково онука забирати на вихідні.
А онук виросте та забуде бабусю, у нього є бабуся та дідусь у мами. Вони все одно рідніші будуть завжди, ніж батька.
А дбати про старих батьків все одно буде син та його родина. Але свекруха цього не розуміє. У моєму випадку правда дитина з матір’ю живе, і дай бог їй здоров’я ще років на 20.
Чоловіки люблять дітей коханої жінки. А мати сама думала, коли народжувала, хай і розхльобує це сама. Як би це не звучало, але іноді краще не народжувати.