Змагатися із ідеалом непросто! Іноді це взагалі завдання марне. Іра це знала, як ніхто інший. Вона завжди і у всіх була запасним варіантом.
З нею дружили дівчатка, коли були у сварці з “основною” подругою, на неї звертали увагу хлопці, коли треба було розлютити колишню. Ні в кого вона ніколи не була основним варіантом. Завжди “запасна”.
У шкільні роки таке становище дещо ображало, але не сильно впливало на життя. У студентські роки було вже складніше миритися з цим, тому Іра почала все частіше відмовляти у спілкуванні тим, хто хотів її використати.
Вона твердо вирішила виключити зі свого оточення всіх, хто ставився до неї несерйозно. В результаті це оточення порідшало так, що навіть у вихідні складно було знайти когось для спільного походу в кіно.
– Ну й хай! Ну й гаразд! Мені і одній добре! – гордо заявляла дівчина, вирушаючи на сеанс.
Тоді вона ще не знала, які випробування приготувала їй доля, і як гостро вона потребує підтримки.
Якось у кіно її місце виявилося поряд із симпатичним хлопцем. Він теж прийшов у кіно один, і весь фільм просидів, не висловлюючи жодних емоцій, зрідка боязко поглядаючи на Іру. Після сеансу він все ж таки зібрався і підійшов познайомитися.
– Мене звуть Костянтин. Ви не проти, якщо я вас проведу? Така погода чудова!
Іра була не проти. Хлопець їй сподобався, хоч і виглядав дещо скутим. Під час прогулянки він трохи розповів про себе, ніби ненароком згадавши, що рік тому в його житті сталася трагедія: потрапила в аварію кохана дівчина, з якою він зустрічався п’ять років, а до цього вони були знайомі з дитинства.
– Буквально за місяць до весілля її не стало. Дурнуватий водій… — Костик замовк, намагаючись упоратися з почуттями.
Іра була вражена. У такому віці і таке лихо! Їй стало щиро шкода хлопця. Вона вирішила дати їхньому знайомству шанс.
Було помітно, що Костя всерйоз захопився Ірою. Він дзвонив щодня, розповідав про себе, цікавився її життям та захопленнями.
Дівчина була у захваті! Вперше у житті комусь була цікава вона. Правда, Костик часто, неначе ненароком, згадував свою колишню кохану, але це можна було зрозуміти. Вони були разом багато років, стали частиною життя один одного. Не так просто забути таке. До того ж, ревнувати не було ніякого сенсу.
Незабаром стосунки перейшли на більш серйозний рівень: молоді вирішили з’їхатись. Тривожних дзвіночків від Кості стало помітно більше.
– Ой, яка ти майстриня! Такі млинці у тебе смачні. А ось Соня погано їх готувала. Зате вона смажила просто фантастичні сирники! Ніколи таких не їв. Може, також спробуєш навчитися? Я був би щасливий! – Останню фразу хлопець вимовляв з таким виглядом, наче від цих нещасних сирників залежало його життя.
– Звісно, мені нескладно. Тільки мені б рецепт дізнатися, яким Соня готувала. Немає можливості його знайти?
– Ні! Звідки ж? – Мабуть, надто швидко відповів хлопець.
– Ну, може, мама та бабуся знають. Хтось її ж навчив?
– Ні. Вона сама. Вона все сама робила. Така спритна, все їй було цікаво, до всього хотілося докопатися! — Костик дивився у вікно і, здавалося, зараз був не поруч з Ірою, а в минулому, поруч із Сонею.
Ірі стало не по собі. Знову повернулося старе і майже забуте почуття, що вона — не головна героїня, а лише дублер.
Іра вирішила не травмувати Костика ще сильніше, не згадувати про Соню та не підтримувати його розмови про неї.
Але він ніби з ланцюга зірвався. З кожним днем Соні у їхніх стосунках ставало дедалі більше. Вже через півроку Іру нудило від одного цього імені, а сама колишня здавалася абсолютним ідеалом у всьому, чого коли-небудь торкалася.
– Ой, ти купила нову сукню? Класна! Тобі пасує. Сонька теж такі любила, щоб тканина струменіла і фігуру підкреслювала.
А фігура у неї була чудова. Хоча і не дивно: Соня бігала вранці і тричі на тиждень ходила до спортзалу. Мені до неї далеко. Весь час хотів із нею сходити, але так і не сходив. Слухай, а може, разом запишемося? Будемо разом прагнути ідеалу? Тобі не завадило б трохи скинути…
– Ні. Мене моя фігура цілком влаштовує! — Іра відчувала, що ось-ось вибухне.
– Ну це добре, але немає межі досконалості. Так Соня завжди казала. Тому така невгамовна була. Все їй хотілося дізнатися, випробувати та спробувати. Вона саме тому з парашутом стрибнула. Слухай, а ти не хочеш стрибнути разом? — Костик, здавалося, навіть не слухав Іру, продовжуючи видавати один за одним факти про колишню.
– Костю, а ти певен, що Соня була саме такою? Тебе послухати – просто ідеал виходить! У її добі було п’ятдесят годин? Інакше я не можу пояснити, як вона встигала здобувати дві вищі освіти, займатися спортом, чудово готувати, стежити за собою, бути волонтером у будинку малюка, в’язати гачком восьминогів і … що я ще забула? А! Ще вона не втомлювалася і не потребувала сна.
Я, наприклад, навіть переробивши менше третини її справ, надвечір вичавлена, як лимон. А вона, за твоїми словами, встигала ще й місцевих стареньких одиноких обійти і допомогти їм із домашніми справами…
– Ну… Вона була просто різнобічна особа. – Здавалося, Костик вперше усвідомив, що трохи перегнув , нахвалюючи дівчину.
– Ні! Неможливо бути такою! Розумієш, нема таких людей! Їх просто не існує у природі. Або ти мені брешеш, і Соні не існувало, або я просто не розумію, де таких ідеальних роблять!
Іра помітила, як очі Костика сповнилися сльозами, і зрозуміла, що трохи зайшла за рамки.
– Ну, гаразд, вибач. Я була не права. Можливо, вона й справді була такою ідеальною.
– Розумієш, мабуть, минуло надто мало часу, тож я так гостро реагую. Я намагатимусь говорити про неї менше.
Говорити він став не лише не менше, а й удвічі більше. Але тепер він став порівнювати Іру із Сонею, і Ірина завжди програвала .
Можливо, Іра так і жила б, намагаючись досягти ідеалу, якби не випадкова зустріч із колишньою однокласницею Костика, яка розкрила Ірі деякі подробиці життя хлопця до зустрічі з нею.
– Ой, Ірино, я тобі дивуюся. Ти єдина, хто Костю так довго терпить. Коли Сонька його покинула, він ні з ким більше місяця не зустрічався. А ти майже рік витримала!
– Кинула? Вона ж в аварію потрпапила! — Іра була вражена.
– Соня? Та ти що? Ця конячка нас усіх переживе. Він їй набрид своїми причіпками і прагненням до ідеалу. Схудни, навчися готувати, більше часу приділяй саморозвитку, отримай другу вищу і так далі. Сам і жирок може наїсти, і в бар замість бібліотеки піти. А дівчина йому потрібна ідеальна. Сонька не стала терпіти і кинула його. А його наче на ній заклинило. Усіх став із нею порівнювати.
– Повір мені, я знаю, як ніхто інший. — Іра все ще не могла відійти від потрясіння.
– Ну ось. Тільки ніхто терпіти його вимоги не став. Тому й стосунки швидко закінчувалися. А ти стільки витримала. Дивно.
Після того як Іра розповіла знайомій про те, як побудовані їхні стосунки з Костею, та довго сміялася, а потім просто показала Ірині фото Соні, яка мала зайву вагу, не вміла готувати, була лінива і не мала ніяких особливих талантів.
Єдине, що відрізняло її від інших — дружба з Костею чи не з дитячого садка. Після розлучення він просто наділив її всіма можливими позитивними якостями, щоб спритно маніпулювати дівчатами і змушувати їх прагнути недосяжного ідеалу.
Увечері того ж дня Іра зібрала свої речі та з’їхала з квартири, де жила з Костею. Про всяк випадок вона заблокувала його у всіх соціальних мережах і заборонила спільним знайомим допомагати хлопцеві повернути її.
Костя довго не міг зрозуміти, яка муха вкусила Іру, але вирішив, що знайде нову героїню свого роману.
Тільки тепер він точно не знав, хто цього разу “потрапить в аварію”, з метою вигадки нової легенди трагічного кохання, можливо, Іру…
Адже вона була цілком схожа на його ідеал, не те що Соня.
