Без категорії

Мама кричала, що «загубить цього покидька своїми руками», звинувачувала його в тому, що Іра не пішла до лікаря раніше, не обстежувалася

Розповім вам реальну історію з життя про складні сімейні стосунки. Ірина прожила зі своїм чоловіком Віктором 11 років. Він дуже своєрідний чоловік.

З незвичними поглядами життя, здоров’я. Його перша дружина втратила дитину під час пологів, таке нещастя. У неї, як я зрозуміла, якесь важке захворювання, лікарі взагалі не радили їй народжувати.

Але вони дуже хотіли дітей, ризикнули – і в результаті малюк народився хворим і одразу пішов, не врятували. Подробиць не знаю, але Віктор не любив про це розповідати.

Але в результаті цієї історії він зненавидів офіційну медицину, всіх лікарів без розбору. Повторював, що вони «кати в білих халатах», занапастили його сина, мало не спеціально його загубили. Може, справді там лікарі були винні, не в курсі.

З дружиною цією Віктор незабаром розійшовся (не знаю, через що), але ненависть до медиків зберіг. Ніколи не звертався до поліклініки, лікувався лише народними засобами чи у якихось екстрасенсів.

У цю віру він завернув і Ірішку. Адже він старший, їй тоді було 24, йому – 35, і вона буквально дивилася йому в рот, дуже любила, слухалася.

Вона теж перестала звертатися до лікарів, навіть коли через місяць після весілля впала з велосипеда – чоловік не пустив її до лікарні, сам лікував удома якимись відварами та примочками.

Хоча тоді вона сильно вдарилася головою, буквально не могла підвестися, і всі рідні та знайомі вмовляли її хоча б зробити знімок. Але того разу начебто все обійшлося.

А через рік Іра завагітніла. Вона була дуже рада, тільки турбувалася, що чоловік не дозволить спостерігатись у консультації, а їй було страшнувато.

Все-таки перша вагітність. Віктор категорично заборонив їй йти до лікаря, вставати на облік. Рідні були шоковані, намагалися вмовити Іру піти в консультацію потай від чоловіка, але вона відмовилася навідріз. Не хотіла засмучувати свого коханого, у якого такий пунктик. Безмежно вірила, що він поганого не порадить.

Її мама вся у сльозах дзвонила мені, просила вплинути на подругу. Я намагалася, але все марно. Тоді мама Іри сама намагалася переконати Віктора, говорила про всілякі небезпеки, патології вагітності.

Закінчилося це страшною сваркою. Віктор кричав на тещу, грубив, називав «відсталою дурою, сповненою забобонів». Заявив, що медики – це і є головна небезпека, і якщо жінка хоче зберегти вагітність і нормально народити, то повинна триматися від них подалі, інакше вони вморять і її, і дитину.

Сказав, що пологи прийме у неї вдома сам за допомогою якоїсь своєї знайомої «духовної акушерки», яка має великий досвід.

Мовляв, спостерігатися в консультації потрібно лише «старим повіям, які спали з усіма підряд і накопили купу хвороб», а порядна молода здорова жінка не потребує того, щоб їй хтось «лазив усередину брудними руками» і заважав виношувати дитину. Погрожував, що відправить дружину в інше місто до своїх рідних, подалі від поганих порадників.

Іра потім плакала, просила не втручатися. Та й не тягнути її, в консультацію? Але мама Ірішкина не змирилася, продовжувала потихеньку вмовляти дочку потай здатися лікареві.

Тим більше, вагітність протікала не гладко – турбували неприємні відчуття, невеликі кровотечі. Віктор напував її черговими травами, водив до якогось екстрасенсу, той «проводив енергетичне лікування».

Коли Ірина була на четвертому місяці, чоловік поїхав на тиждень – відвідати батька, який хворів. Мабуть, свої трави йому повіз.

Як тільки він відбув, мама мало не на коліна перед Ірою впала і відвела її до свого знайомого гінеколога. Далі – неначе кошмарний сон.

Лікар насторожився, направив Іру на термінове обстеження, і вже за кілька днів лікарі озвучили діагноз: злоякісна хвороба, яка на тлі вагітності почала бурхливо розвиватися.

Потрібна термінова операція, видалення всіх жіночих органів, хіміотерапія. Пухлина невелика, шанси хороші, можна жити потім довго, але й мови не може бути, щоб зберегти вагітність. І, звичайно, дітей ніколи вже не буде. Але тут вже не до дітей, треба рятувати рятувати життя Ірішки.

Не передати словами, в якому розпачі були моя подруга та її рідні. Мама кричала, що «загубить цього покидька своїми руками», звинувачувала його в тому, що Іра не пішла до лікаря раніше, не обстежувалася.

Іра нічого не говорила, нікого не звинувачувала, тільки плакала цілодобово. Сам Віктор, на загальний подив, не забороняв операцію і вже не тягнув дружину до екстрасенсів.

Мабуть, він сам боявся, що залишиться вдівцем, – просто не мужик, а Синя Борода, що втомив купу дружин та дітей. Потрібно чесно визнати: схоже, він любив тоді Іру, дуже злякався, що втратить її. Втішав її, підтримував.

Операцію зробили, лікування провели, подружка моя, дякувати Богу, залишилася жива. Жили вони з Віктором дружно, вона мені сама казала, що це страшне лихо їх міцно пов’язало.

Тільки ось чоловік категорично не дозволяв Ірі взяти прийомну дитину. Вона дуже хотіла, почала потихеньку наводити довідки – не сумніваючись, що Віктор схвалить.

Адже своїх дітей у них не могло бути. Але він несподівано виявився категорично проти, сказав: раз Господь обидва рази не дав жити його дітям – це знак, не доля йому бути батьком.

А може, це його улюблені екстрасенси нашіптували, не знаю. Загалом, малюка вони з дитбудинку не взяли, хоча Іра дуже просила, переживала.

Так і жили вдвох. Іріша часто перебувала у розпачі, сумувала за дітьми. Раніше вона була маленькою худенькою дюймовочкою, а з часом дуже погладшала, при невеликому зрості важить майже 85 кілограмів.

Напевно, так подіяли гормональні ліки, які доводиться постійно приймати. А може, просто далася взнаки звичка «заїдати» свої нещастя. До речі, Віктор ніколи не сварив її за зайву вагу, навпаки – сам увесь час приносив солодощі, тістечка, торти.

Усі знайомі казали, що вони є ідеальною парою. Раділи за Іру – мовляв, дітей немає, зате чоловік якийсь чудовий, люблячий.

А минулого тижня «ідеальний чоловік» раптом оголосив, що йде від неї і подає на розлучення. Виявилося, що в нього давно вже роман із 25-річною дівчиною з роботи, і вона тепер завагітніла.

Віктор у свої 46 років буквально очманів від майбутнього батьківства, має намір негайно одружитися зі своєю коханкою, просто світиться весь.

Іра отетеріла від його заяви. Плакала, просила не кидати її, а про цю дівчину сказала погані слова. Віктор став кричати, що він «в цьому будинку як у в’язниці», що він і так все життя страждає, втратив двох дітей, а тепер, мовляв, Іра хоче позбавити його радості нарешті стати батьком.

Назвав її «товстою безплідною коровою», сказав, що її зовнішність йому гидка. І що їх розведуть одразу, бо немає дітей. Зібрав речі та пішов. До молодої, красивої, стрункої, здорової та вагітної. Пішов у нове щасливе життя.

Іра в істериці, у шоці. Не знаю, як її потішити, які слова знайти. Чим відволікти, як підтримати. Намагаюся проводити з нею більше часу, адже я в неї єдина близька подруга.

Мама теж її шкодує, але весь час каже: “Я ж тебе попереджала, що він негідник, так все і виявилося”. Їй важливо підтвердити свою правоту, адже Ірішці тільки болючіше від цього. Вона проклинає чоловіка, ненавидить – і відразу через п’ять хвилин дзвонить йому, щоб умовити повернутися. Він уже трубку не бере.

До церкви вона не ходить, нема їй там розради. Їй лише 35 років, але вона не знає, як жити далі, немає сенсу в житті, немає жодної опори.е.

Вам також має сподобатись...