Напевно, ви будете з мене сміятися. Розповім трохи про себе – симпатична та працьовита 25-річна дівчина. Рік як зустрічаюся з чоловіком, який старший за мене, але от біда – він одружений.
Його дружина дуже ревнива, тому наші зустрічі завжди були таємними, навіть рідні не знали. Ніколи не дзвонили один одному, а списувалися лише у соціальних мережах з його запасного номера.
За його словами, одружився він лише через те, що було треба, а згодом через «треба» з’явилася на світ донька. Я трохи й сама ревную його до дружини, яка наче навіжена перевіряє кишені, телефон, комп’ютер. Я б такого ставлення не витримала. Схоже, й він не витримує.
Мій коханий навіть подавав заяву на розлучення, але забрав її через кілька днів. Сказав, що не витримає, якщо дружина забере доньку. Мені подобається, що хороший та відповідальний батько, але я мрію про своїх.
Він постійно каже, що дуже шкодує про своє раннє одруження та що наша зустріч була доленосною. Наші почуття взаємні. Мене лише бентежить, що зі мною він мужній та сильний, але як тільки він згадує про дружину та дочку, то стає пригнічений, нервовий.
Якось я навіть знайшла в соцмережі його дружина. Абсолютно звичайна жінка, нічим не примітна. Купа фото з дочкою. Я таких жінок бачу кожен день, коли в магазин йду. Я не розумію, чому не йде від неї.
