Мій терпець увірвався. Я переговорила із сусідами, які теж змушені були терпіти цю галасливу сімейку…

Усе було чудово, поки бабулька-сусідка, яка жила над нами, не переїхала до свого сина. Цю квартиру вона вирішила здавати. І спочатку молода сім’я з маленькою дитиною не вселяла в мене жодних побоювань

Але раптом з’ясувалося, що шумоізоляція у нас не така хороша, як мені здавалося спочатку. Поки над нами жила пенсіонерка, цієї особливості ми не помічали.

Але коли над нами опинилася неслухняна дитина, яка росте і активно стукає своїми ніжками, це виявилося проблемою. Вона то бігала, то плакала, то волала, немов ненормальна.

Її батьки, які спочатку здавалися адекватними і навіть приємними людьми, часто кричали то на дитину, то один на одного. Причому вся ця активність над головою тривала іноді й до першої години ночі, іноді навіть довше.

Я кілька разів намагалася поговорити з мамою малечі. Вона начебто розуміла, що їхня дитина заважає спати всім сусідам. Обіцяла, що поводитимуться тихіше, але нічого ці розмови не давали.

Крики, тупіт і кидання іграшок на підлогу тривали. Мені доводилося і писати їй повідомлення, і дзвонити на телефон, і приходити до них, але все це фактично не допомагало.

Я навіть роздрукувала місцевий закон, що вимагає дотримуватися тиші з 10 години вечора до 8 години ранку. Приносила їм, показувала, але ніякого результату. Мій терпець увірвався.

Я переговорила із сусідами, які теж змушені були терпіти цю галасливу сімейку. Ми написали колективну скаргу в органи опіки. Я також повідомила набридливим сусідам що ми звернулися в органи опіки, щоб порушити питання про батьківські права і право виховувати дитину.

Вони не знайшла, що відповісти. Сталося диво. Сусіди не тільки перестали галасувати після 10 години вечора, а й удень їх майже не було чутно. Спочатку, але десь через два тижні моєму тихому щастю прийшов кінець.

У людей, які живуть зверху, ніби раптово відшибло пам’ять, і вони знову почали шуміти до пізньої ночі. Ми знову написали скаргу. Цього разу доводи відповідних органів, мабуть, були більш переконливими.

Сімейка вже за кілька днів зібрали речі і з’їхали, а весь під’їзд видихнув із полегшенням. Сподіваюся, що квартиру над нами якщо й здадуть, то якимось більш адекватним і спокійним людям.

You cannot copy content of this page