Як я двічі переживав розрив із коханкою. Ця історія почалася набагато раніше від нашого з нею знайомства. Почалася вона з того, що в моєму сімейному житті все валилося. Ні, з боку все це виглядало щасливим шлюбом, але ми ставали чужими. Я не виправдовую себе і мені шкода, що так сталося, але це та причина, через яку все й сталося.
Якось я познайомився з жінкою в інтернеті. Можливо, я там шукав друга або просто з ким міг поговорити. Втомився бути самотнім. Вона мене підкорила незвичайним мисленням, почуттям гумору. Вона чудова. А коли я її побачив, її янтарні очі, то втратив спокій.
Мені з нею хотілося говорити та говорити. З кожним днем мене все більше тягнуло до неї. Ми були, напевно, друзями на той момент, я не знаю, як це назвати, але я зрозумів, що відчуваю до неї набагато більше. Все б нічого, але вона теж була одружена. Я не знав, в яке пекло я потраплю через це. Але як би там не було, я закохався в неї по вуха. Мене як блискавкою вдарило.
Зараз я розумію, що на початку наших з нею стосунків вона грала зі мною. Та й тоді я розумів, я дозволяв їй це робити. Я був для неї готовий на все. Моє серце палало.
Наші стосунки розвивалися і я закохався дедалі більше. Настав момент, коли ми розповіли нашим подружжю про Нас. Були скандали. Я був готовий до того, що будуть розлучення і що наше життя зміниться. Але сталося негаразд. Чоловік її не відпустив.
Так чи інакше, вона залишилася в сім’ї, а я з розбитим серцем. Я тоді трохи розуму не зомлів. Але від цього мені допомогла вилізти дружина. За що я дуже вдячний.
Я про це ніколи ні з ким не говорив. Частково з дружиною та з другом (жінкою). Напевно, завдяки цим людям я тоді хоч як прийшов до тями. Ми жили із дружиною. Це не та картинка сімейного щастя, але є як є. Я все одно любив ту жінку, і в моїй голові була тільки вона. І коли вона знову з’явилася, то не замислюючись, кинувся до неї. Знову почуття, знову все це… Я любив її, я й люблю, про це важко говорити. Я просив її лише про одне, не зроби зі мною це знову.
Знову закрутилося все і знову ми зіткнулися з тим, що доводиться робити вибір. І знову вона його зробила не на мою користь. Для мене це був удар, я не міг підвестися з ліжка 2 дні. Я вив і скиглив. Жалюгідне видовище.
Через якийсь час вона з’явилася і сказала, не питай нічого особистого, я налагодила все в сім’ї, але хочу з тобою спілкуватися. Я не зміг це пережити, не зміг це подолати, і я пішов. Я не міг бути тим, ким вона мене хотіла бачити.
Ми довго не говорили, а потім сталася розмова, ми наговорили гидот одне одному. Це було не потрібно, але боліло дуже, та й у неї, мабуть. А може, і справді так думала, не знаю.
Я довго був сам із цим усім. Потім якось поговорив із тим другом, жінкою. Адже вона знала цю всю історію. Вона, певно, мене пожаліла, не знаю. Вона залазила до Інстаграм тієї жінки і показала мені. Краще б я не бачив цього всього. Я зрозумів, де і ким я для неї завжди був і що я являю собою. Я знову провалився у прірву, де знаходжу і зараз.
Я себе ні в чому не виправдовую. Я винен багато в чому, винний перед дружиною, перед сім’єю. Мені шкода, що я комусь завдав болю. Я не прошу тут порад і не пробачу оцінок. Я просто хотів виговоритись.
А моє особисте пекло полягає в тому, що я так само люблю її, незважаючи на те, що бачив і те, що знаю. І це не відпускає. Але всім по заслугах.
