Була в мене подруга. Дружили доволі довгий час, ледь не зі шкільної лави. Ділилися всякими секретами, обговорювали хлопців, і носили однаковий одяг. Нам було по 18 років, коли вона прийшла до мене і сказала, що шалено закохалася в одного хлопця. Вона була такою щасливою, веселою, світлою.
Постійно стрибала, сміялася, лізла обійматися. Я пораділа за неї і побажала їм щастя. Однак через якийсь час вона прийшла похмуріша за хмару. На всі мої розпитування відповідала вкрай неохоче. Уже потім вона розповіла, що той хлопець, відмовив їй.
Мовляв, у нього вже є дівчина, і мою подругу він взагалі сприймає тільки як друга. Я прекрасно пам’ятаю, як вона мучилася. Вона плакала майже щодня, не виходила на вулицю і дивитися не хотіла на інших хлопців. Я водила її по клубах, по парках, щоб вона хоч якось розвіялася.
Однак усі мої спроби були марними. Її мати, занепокоївшись її станом, відвезла її до бабусі в інше місто, мовляв, нехай розвіється. Я намагалася листуватися з подругою якомога частіше. Перші півроку, її повідомлення були сповнені сліз та істерик за тим хлопцем.
Я намагалася заспокоїти її, як могла. Потім вона когось там зустріла і нарешті перетворилася на ту, яку я знала. Минуло два роки і подруга разом зі своїм хлопцем приїхали назад до нас у місто. Я не впізнала її – вона була іншою. Красивішою чи що. Ось що любов робить із людьми!
Оскільки в мене на той момент не було хлопця, вони часто брали мене із собою на прогулянки. З’ясувалося, що її хлопець був із нашого міста, але поїхав на заробітки, а тут у нього багато друзів, з якими вони вирішили мене познайомити.
Мовляв, мені б теж знайти свою половинку, щоб гуляти парами. Я перезнайомилася з багатьма хлопцями, але з жодним нічого не склалося. І одного разу подруга повідомляє мені, що ми втрьох йдемо на день народження до якогось їхнього друга.
Там вона познайомила мене з трьома хлопцями: Іллею, Владом і Кирилом. Мені відразу ж сподобався Кирило і ми з ним спілкувалися весь вечір. Інші двоє потім жартували над нами. Особливо жартував Влад. Через деякий час ми стали збиратися тією ж компанією, що була того вечора.
З Кирилом у мене не складалося – надто він самозакоханий був. Бачачи це, почала почала говорити про Влада, мовляв, спробуй із ним зав’язати стосунки. Хлопець-то хороший. Дівчину ніколи не образить, та й грошей ніколи не пошкодує.
Спочатку я відмахувалася від подруги, але вона постійно влаштовувала, все так, що мені доводилося стикатися з Владом. Спочатку ми не знаходили спільної мови, але потім раптом виникла взаємна симпатія. І ми почали зустрічатися. Минув деякий час.
Ми з Владом досить міцно прив’язалися одне до одного, а ось у подруги щось із її хлопцем не склалося. Вона приходила до Влада в гості, коли ми вдвох сиділи в нього, і плакалася. Мовляв, її хлопець такий поганий, зовсім не звертає на неї увагу. З друзями сидить, а на неї немає часу.
Потім з’ясувалося, що він вигнав її з дому і їй тепер ніде ночувати. Прихистити у себе вдома я не могла. Домовилися, що на ніч моя подруга залишиться у Влада. Тоді я ні про що не турбувалася – вона ж моя близька подруга. На ранок я випадково зустрілася з її хлопцем.
Він розповів мені цікаву історію. Виявляється, моя подруга порвала з ним близько двох тижнів тому. Причому порвала абсолютно раптово і на подальші дзвінки не відповідала. Про причину розриву він здогадувався – все через мого Влада.
Він пояснив мені, що це той самий Влад, у якого мяо подруга тоді була закохана. Хто ж знав, що на тому дні народженні вона з ним знову побачиться? Але я вже його не чула, а понеслася до будинку Влада. Коли я підходила до його під’їзду, з нього вийшла подруга.
Вона була дуже-дуже роздратованою. Однак, побачивши мене, вона одразу ж кинулася цілувати мене в обидві щоки, мовляв, я так рада тебе бачити й одразу ж пішла. Зайшовши до кімнати Влада, я побачила його сумним. Усе, що він мені сказав, – це те, що я не повинна спілкуватися з подругою.
Причину, він мені пояснив пізніше. Виявляється, того вечора вона намагалася його спокусити, але Влад пішов від неї і замкнувся в іншій кімнаті. На ранок вона чіплялася до нього, намагалася поцілувати, але Влад вказав їй на двері. Тому-то вона була така зла, коли я зустріла її біля під’їзду.
Минув деякий час. Подруга не з’являлася, але зрідка писала або дзвонила. Розповідала, що в неї ніби як з’явився новий хлопець, що в неї все чудово, а я слухала і дивувалася її лицемірству. І все ж сподівалася, що вона виправиться.
Вона була мені дуже близька, і я не хотіла її втрачати як подругу. Навіть у такій ситуації, вона була мені дорога. Стільки разом пережили. Невже якийсь хлопець стане між нами? Іноді я з нею зустрічалася, ми гуляли вдвох. Однак щоразу вона незмінно просилася до нас додому.
Ми тоді з Владом уже жили разом. Потім вона почала частенько приходити до нас у гості без запрошення. І завжди вона була в якій-небудь обтислій сукні або з відкритим декольте. Скажу чесно, людина я м’яка. Стільки разів мені хотілося вигнати її з дому, але щоразу щось мене зупиняло.
Влад же на моє прохання теж тактовно мовчав. Однак весь час намагався триматися від неї на максимальній відстані, а то й зовсім виходив із кімнати. Останнім дзвіночком стало те, що на прохання Влада я вийшла в магазин. Там я застрягла в черзі, а тому додому повернулася десь через хвилин 20.\
Приходжу додому і бачу таку картину: Влад намагається відштовхнути від себе мою подругу, яка намертво вчепилася. Та всіма силами притискає його до себе і спочатку вона навіть не помітила мого приходу. Щось там бурмотіла про любов, про мене, невдячну, що забрала в неї Влада.
Не знаю, що на мене найшло, але я вчепилася їй у волосся і ось так протягнула її коридором до самих вхідних дверей. Там вона примудрилася встати на ноги. На її обличчі я помітила свіжий відбиток долоні, мабуть, Влад захищався, як міг.
Я зрозуміла, що вона зараз кинеться на мене, а тому одразу ж виштовхнула її на сходовий майданчик і зачинила двері. Через деякий час, до нас приїхала її мама. Вона довго вибачалася переді мною і перед Владом. Побажала щастя і пішла. І ось минуло вже три роки. Ми з Владом збираємося одружитися.
Моя подруга іноді мені пише, немов нічого й не відбувалося. Я вкрай рідко, але відповідаю їй. Шкода мені її. Адже близька подруга була. Усім із нею ділилася. І вона відповідала мені такими ж теплими почуттями. Чому вона себе так повела? Є ще кілька незрозумілих для мене запитань.
Наприклад, якщо вона так сильно любила Влада, чому вона мені про це не повідомила. І навіщо вона нас зводила, якщо сама хотіла бути з ним? А зараз, на мене раптом нахлинула ностальгія про те, як весело я проводили з нею час. Ну, ось чому все так вийшло?
