Анна задумливо глянула на чоловіка. Вадим пив каву, байдуже втупившись в екран телефону.
Жінка не розуміла, чому їхні стосунки зайшли в такий глухий кут.
Лише два роки тому вони були щасливими молодятами, які свято вірили в обопільне неземне кохання…
Вони одружилися, як кажуть “не завдяки, а всупереч” усьому тому, що відбувалося навколо закоханих.
Річ у тім, що Анна завжди була дуже ефектною, красивою і такою, що привертала погляди протилежної статі. Навколо завжди було багато залицяльників, які мріяли опинитися поруч із нею.
У 20 років Анна почала будувати стосунки з Германом. Молодий чоловік був сином досить багатих батьків, що додавало шику Герману.
Сам молодий чоловік, закінчивши столичний виш, повернувся в Черкаси, де і зустрів Анну.
Жінку тішила його увага, оскільки залицявся Герман дуже красиво. Вони зустрічалися понад рік.
Друзі та близькі ось-ось очікували повідомлення про весілля. Але доля розпорядилася інакше.
– Сестричко, іди скоріше сюди, – почувся з кухні голос старшого брата Михайла. – Я тебе хочу де з ким познайомити.
Анна пішла на голос і побачила брата, поруч із яким стояв незнайомий чоловік.
– Вадим, – незнайомець простягнув руку. – Багато про вас чув і радий, нарешті, познайомиться особисто.
– Анна, – усміхнулася жінка і потиснула велику мужню руку молодого чоловіка.
– Ось і познайомилися, – радісно сказав брат. – Вадик поживе в нас тиждень-другий, поки не знайде квартиру.
З подальшої розмови Анна дізналася, що Вадим – це старий друг Михайла. Він перевівся в Черкаси по роботі.
– Працюватиму тут в управлінні ДСНС, – сказав усміхнений Вадим. – Люблю і пишаюся своєю професією. Тепер Анно можете спати спокійно, у вашій родині з’явився особистий рятувальник.
Михайло і Вадик засміялися, а Анна відчула дивне почуття глибоко всередині.
Усе те, що відбувалося далі, стало повною несподіванкою для всіх. За ті кілька тижнів, що Вадим жив у їхньому домі, у житті жінки все перевернулося.
За збігом обставин, Германа в цей час не було в місті. Він із батьком поїхав до Києва.
Анна весь вільний час проводила з братом і його другом.
Вадим виявився повною протилежністю Германа. Уважний, турботливий, легкий у спілкуванні. Він викликав прихильність до себе відразу. На відміну від Германа, який бачив в Анні здебільшого красиве доповнення до власної персони.
– Я тільки зараз зрозуміла, що Герман це захоплення, приємне проведення часу і не більше того, – зізналася Анна подрузі Каті. – А Вадик він інший. Щирий, турботливий, готовий жертвувати собою заради інших…
Жінка мрійливо подивилася на Катю, обличчя якої випромінювало непідробне здивування.
– Подруго, ти що з глузду з’їхала? – відповіла подруга. – Від таких хлопців, як Герман, не відмовляються. За них виходять заміж і живуть як у раю.
Анна глибоко зітхнула.
– Не кохаю я його, – прошепотіла вона. – Ось повернеться з поїздки і все йому розповім. Навіщо виходити заміж без кохання?
– Можна подумати, що в тебе з цим Вадимом кохання? – фиркнула подруга. – Ти знаєш його кілька тижнів.
Анно, спустися на землю і не роби дурниць. Потім усе життя будеш шкодувати, що втратила таку вигідну партію.
Анна навіть не збиралася слухати поради Каті. Усі її думки займав Вадим, і виправити це було вже неможливо.
Розмова з Германом була досить важкою.
Молодий чоловік був неприємно здивований подіями, які відбулися з Анною за час його відсутності.
Жінка промовчала про справжню причину свого рішення, але Герман, схоже, вже знав, про що йдеться.
Колишній коханий розлютився і наговорив Ганні багато неприємних слів. У глибині душі жінка розуміла, що сама винна в цьому.
– Ну вибач, будь ласка, – сказала вона Герману. – Не кохаю я тебе і обманювати не хочу. Це життя… Так буває…
– Бувай здорова, – уїдливо сказав Герман. – От і перевіриш, чи справді з милим рай у курені. Потім розкажеш.
Він голосно розсміявся і пішов.
Анна розгублено подивилася йому вслід. Жінка була не впевнена, що зробила все правильно.
Як складуться стосунки з Вадимом, вона не знала. Але, з іншого боку, зараз вона переконалася, що правильно зробила, не вийшовши заміж за Германа.
Навряд чи він би міг стати хорошим чоловіком, бо любить себе більше, ніж Ганну.
Далі все розвивалося стрімко.
Вадим тільки й чекав, коли сестра друга стане вільною від стосунків. Тепер молодий чоловік відкрито висловлював симпатію, і Анна відповідала взаємністю.
Через три місяці жінка переїхала в орендовану квартиру Вадика, а ще через два вони одружилися.
Це була тиха церемонія в РАЦСі, на якій були присутні найближчі люди.
Річ у тім, що на молодих обрушився цілий потік пліток і наклепів. Друзі, батьки Анни дружно крутили пальцем біля скроні і відкрито висловлювали здивування щодо вибору супутника життя.
Лише брат був на боці сестри й друга, що дуже допомогло Анні пережити весь інший негатив.
– Не переживай, сестричко, усе буде нормально, – сказав Михайло. – Вадик чудовий хлопець, кохає тебе. А все інше нісенітниця. Не звертайте ні на кого уваги. Я буду поруч.
Михайло обійняв молодшу сестру. Але вже через місяць поїхав в інше місто, де йому запропонували престижну посаду.
Анна і Вадик залишилися самі проти всіх тих, хто чекав, коли їхні стосунки заваляться.Перший рік сімейного життя був сповнений любові та взаєморозуміння. Анна працювала спеціалістом у державній установі, чоловік у ДСНС.
Грошей вистачало на орендовану квартиру і на звичайне життя. При цьому батьки жінки постійно нагадували про втрачені можливості.
– Була б зараз одружена з Германом, відпустку б проводила де-небудь за кордоном, – сказала мама зі знущанням. – А зі своїм Вадимом максимум що можете собі дозволити, це відпочинок у селищі Одеської області.
– Мамо, як ти можеш? – парирувала Анна. – Я люблю чоловіка і Чорне море. Та й гроші справа наживна.
Подібні коментарі Анна чула від усіх, хто не соромився висловлювати свої думки вголос.
Це дуже морально тиснуло на жінку, але вона ні на хвилину не пошкодувала про своє рішення.
Однак незабаром Анна стала помічати, що в їхніх стосунках із чоловіком щось відбувається. Завжди уважний Вадим став більш холодний. Чоловік замкнувся в собі.
Дружина неодноразово намагалася вивести його на відверту розмову. Він або відмовчувався, або стверджував, що все добре і Анна все вигадує.
Жінка не знаходила собі місця. Вона довго не могла зрозуміти, що відбувається, але випадкова розмова з братом допомогла зрозуміти причину такої поведінки чоловіка.
Під час чергової телефонної розмови з Михайлом Анна з’ясувала, що Вадим завжди мріяв про дітей.
Ще колись казав другу, що хоче мінімум трьох малюків. А з цим у пари були великі проблеми.
Через рік безуспішних спроб Анна звернулася до лікаря. З того часу вона постійно проходить курси лікування і навіть перенесла невелику операцію.
Лікар пояснив, що вона обов’язково стане мамою, просто потрібно набратися терпіння.
Анна все осмислила й усвідомила, що сильно розчарувала коханого чоловіка, який мріє стати батьком. Вадиму було 28 років і очевидно, що він давно дозрів для цієї ролі.
Молода жінки була розбита власними здогадками. В очікуванні минуло чотири місяці, але нічого не виходило.
Анна ходила похмурішою за хмару, потопаючи у власних думках. Вадим перебував приблизно в тому ж стані. Подружжя мало розмовляло одне з одним. Усе взаєморозуміння, яке було між ними, кудись випарувалося.
Вони не лаялися, не кричали, а просто жили поруч, занурені у власні переживання.
Анна дедалі частіше плакала потайки від чоловіка, а Вадим, навіть бачачи заплакані очі дружини, робив вигляд, що не помічає цього.
У цьому томливому мовчанні минуло півроку. Першою почати розмову зважилася Анна.
– Вадику, давай поговоримо, – сказала вона, присівши поруч із чоловіком на край дивана. – Так більше тривати не може. Ми живемо як чужі люди. Хіба про це ми мріяли?
Чоловік подивився на дружину втомленими очима.
– Ти маєш рацію, – тихо промовив він. – Усе вийшло не так, як ми собі уявляли. Я хотів мати щасливу велику сім’ю, але видно не судилося.
По щоках жінки потекли сльози. Вона швидко змахнула їх і відвернулася вбік.
– Розлучення? – майже пошепки запитала Анна.
Чоловік схвально кивнув.
Анна більше не могла стримувати сльози. Вона встала і зібралася йти. Потім різко подивилася на Вадика.
– Ти вибач мені, – тремтячим голосом промовила жінка. – Я дуже хотіла подарувати тобі дитину. Я дуже старалася. Мені шкода, що так вийшло.
В очах чоловіка з’явилося здивування:
– До чого тут дитина? У мене навіть думки не було звинувачувати тебе. Тим більше, що поява малюка це справа часу.
Тепер Анна дивилася на чоловіка з подивом.
– Якщо справа не в дитині, то тоді в чому? – запитала вона.
Вадик опустив очі:
– Я бачу, що ти нещаслива зі мною. Плачеш ночами. Я даремно вліз у твої стосунки з Германом. Я ніколи не зможу тобі дати всього того, на що ти заслуговуєш. Я звичайний робітник і навряд чи зможу заробляти мільйони. Твої батьки і друзі мали рацію… ти гідна більшого.
Анна відчула, що ноги стали ватяними, і вона мало не знепритомніла.
Турботливі руки чоловіка підхопили жінку в останню мить і поклали на диван.
– Які ж ми дурні, – прошепотіла Анна. – Ми мало не зруйнували сім’ю, замість того щоб просто поговорити. Обидва хороші. Навигадували самі собі купу небилиць.
Вадик запитально дивився на дружину.
Далі була довга й ґрунтовна розмова, у результаті якої двоє люблячих людей зрозуміли, як вони помилялися одне в одному.
– Я тебе дуже кохаю, – сказала Анна і поцілувала чоловіка в гладенько поголену щоку.
Вадик міцно її обійняв і притиснув до себе. Вони кохали одне одного навіть більше, ніж раніше.Спеціально для сайту Stories
