Все життя за мене все вирішували батьки, і я, як не дивно, слухалася. Почалося все мабуть з пелюшок. Я не скажу, що мама з батьком були тиранами, вони мене любили, бажали мені тільки всього найкращого.
Віддали в дитинстві в великий спорт, я була відомою тенісисткою. Не так щоб приносити золоті медалі, проте мені врочили велике майбутнє.
Мама пишалася мною, постійно казала про те, що я маю відкласти всі інші інтереси і віддати себе тому, що люблю робити найбільше.
На подив я і сама розуміла, що спорт я люблю. Я так думала, але я не любила спорт, я його поважала, за силу, витримку, та не любила, це точно не те, на що б я готова була покласти своє життя.
Коли мені стукнуло 32 я зрозуміла, що Я – ніхто, і звати мене ніяк. Рідко жінки спортсменки в такому віці мають ще якийсь інтерес серед колишніх прихильників.
Все змінюється, от і моє життя змінилося. На зміну мені прийшли інші молодші, кращі. Мене це ні краплі не засмучувало, та моя мама вважала інакше.
Вони з батьком приклали багато зусиль, щоб найняти мені найкращого тренера, хоча за ці роки я і сама могла бути хорошим наставником.
Але ні, вони вважали що справа саме в тому, що мене треба контролювати. Таким чином мене вирішили повернути в спорт.
Як результат, після довгих посилених тренувань – травма ноги. Нога зажила швидко, сухожилля стало на місце, але, як ви розумієте, спортом я займатися не могла більше.
Найбільше це дратувало мою маму, яка постійно твердила, що я тепер ні на що не здатна. Завдяки їй, звісно, та хіба вона це розуміла?
Зовсім скоро до її звинувачень підключився і батько. Почали мене вже і шматком хліба маніпулювати. І тоді я пішла на роботу.
Чому ні? Доросла 34 річна жінка, дійсно сидіти на шиї в батьків було нестерпно. Я влаштувалася в спортивний журнал, писала огляди матчів, та змагань.
Зарплата була не велика, та поступово я здобула там авторитет, стала редактором. Там же і зустріла Женю, мого теперішнього чоловіка.
Зараз я щаслива мама, всього кілька днів як з пологовового забрали. А мама, вона навіть не прийшла на онука глянути, бо це ж від голодранця, якогось журналюги, не від спортсмена. То Бог їй і суддя.
