Настрій був зіпсований, образа та почуття несправедливості затьмарювали всі інші емоції. Стільки сил витрачено, а у відповідь така невдячність. Світлана стояла біля плити і без упину міркувала про майбутнє свято, її чоловік, Борис, сидів за столом і намагався не пропустити жодного слова дружини.
— Навіть не знаю, вже всю голову зламала, то не хочеться з новосіллям затягувати, а ще й Новий рік на носі. Я вже й так і так думала, і ніяк не можу зрозуміти, як краще зробити. Якщо спочатку відсвяткувати новосілля, то на Новий рік вже грошей не залишиться, а якщо після Нового року, багато хто може вже не захотіти приїжджати після бурхливих свят. Не знаю, як нам краще вчинити, – торохтіла Світлана.
— Світланко, ну може ми сумістимо ці дві події? – запропонував Борис, у якого вже голова йшла обертом від балаканини дружини. – І будинок покажемо, і Новий рік із родичами зустрінемо.
— Борисе, а ти маєш рацію, – Світлана захоплено глянула на чоловіка. – Ти ж моє золотце, давай, так і зробимо.
Борис та Світлана нещодавно здійснити свою давню мрію – жити у приватному будинку. Багато років вони розглядали різні варіанти, як це краще зробити, і в результаті, зрозумівши, що назбирати на мрію у них не вийде, подружжя взяло гроші в банку і розпочало будівництво.
— Сподіваюся, свій 50-ий ювілей відзначу у новому будинку, – замріяно говорила Світлана, дивлячись на проект майбутнього котеджу.
— Ти губу не розкочуй, будівництво справа не швидка, – спустив Борис дружину з небес на землю.
Однак, чоловік виявився неправим. Ювілей у новому будинку Світлана відсвяткувати все ж таки не встигла, але будівництво завершилося досить швидко, і сімейна пара переїхала в нове житло і стала займатися внутрішнім оздобленням. Великий внесок в інтер’єр їхнього будинку зробила молодша сестра Світлани – Наталія. Вона з любов’ю обирала декор та різні дрібниці, що створювали затишок та теплу атмосферу.
— Вам обов’язково потрібна ця статуетка, – казала Наталя, коли вони зі Світланою вкотре приїхали до магазину з товарами для дому.
— Наталко, ну куди нам стільки всього, я тільки й буду, що пил витирати.
— Але ж вона ідеально підходить під колір ваших стін, ми зобов’язані її купити, – наполягала Наталя на своєму.
– Гаразд, переконала, – тяжко зітхнувши, погодилась Світлана.
У новий будинок до своєї сестри Наталя приїжджала практично щовихідних. Незадовго до закінчення будівництва вона втратила чоловіка, з яким прожила у шлюбі двадцять років, і тепер ніяк не могла прийти до тями після втрати. Кожна дрібниця в квартирі нагадувала жінці про щасливі роки подружнього життя, тому вона прагнула втекти звідти за будь-якої можливості, аби не цькувати собі душу.
Допомога в оформленні будинку Світлани та Бориса виявилася чудовою причиною, ця справа з головою поглинула Наталю, кожну вільну хвилину вона намагалася думати про те, що можна додати до інтер’єру, щоб котедж сестри став ще кращим. Після того, як рішення поєднати Новий рік та новосілля було ухвалено, Світлана та Борис сіли, щоб скласти список гостей.
— Тітку Надію треба покликати, тисячу років її не бачила, – Світлана, підсуваючи до себе листок.
— Дядька Вітю теж не забудь, – нагадав Борис.
— Ой, він дуже тобі потрібен? Знову нап’ється і буянитиме.
— Він нам позичав гроші на ремонт ванної, його не можна не покликати, – не погодився з дружиною Борис.
— Так, ти маєш рацію, – Світлана замислилась. – І сестру троюрідну теж треба запросити, вона нам таку чудову шафу віддала.
Так подружжя сиділо і згадувало, кого обов’язково треба не забути, і зрештою, список гостей вийшов дуже значний.
— Світлано, як же ми тут розмістимо? – розгублено спитав Борис дружину, пробігаючи список очима.
— А навіщо нам усіх розміщувати, хтось додому поїде ночувати, – Світлана не бачила ніякої проблеми.
— Ну, і як ти собі це уявляєш? – Борис глянув на дружину. – Громадський транспорт сюди навіть у звичайний час не ходить, а таксі й так коштує, як літак, що вже казати про новорічну ніч. Ще й не всі водії сюди їхати погоджуються.
— Хм… Може ти й маєш рацію, – Світлана вкотре перечитала список гостей. – Нікого викреслити не вдасться, всі можуть образитись, – засмучено зазначила вона, – але стільки спальних місць ми не зможемо організувати.
— Гаразд, давай не панікуватимемо раніше часу, може більшість з них не зможе приїхати, все ж Новий рік багато хто любить святкуватиме вдома.
— Так, точно, завтра ж усіх обдзвоню та з’ясую, хто зможе приїхати.
Наступного дня, озброївшись телефоном, Світлана сіла на дивані у вітальні і почала обдзвонювати потенційних гостей. На її радість, майже половина запрошених одразу відмовилася, сказавши, що вони вже давно мали плани на свята. Довго Світлана не засмучувалася, їй було прикро, що не всі подивляться на їхню нову хату, але зате більше не треба було переживати про спальні місця, тепер усі мали розміститися з комфортом.
Дні летіли стрімко, підготовка до свята тривала повним ходом. Наталі дуже сподобалася ідея Світлани та Бориса поєднати два свята, вона вже почала фантазувати, наскільки красиво можна буде прикрасити будинок до Нового року. У середині грудня Наталія вирушила по магазинах, щоб обрати подарунок для сестри та її чоловіка.
Усі варіанти, які траплялися їй на очі, жінку зовсім не влаштовували, вона хотіла знайти щось особливе, їй дуже хотілося порадувати близьких людей. Нарешті пошуки Наталії увінчалися успіхом. В одному з магазинів вона побачила електричний камін, який ніби було створено для будинку Світлани. Наталя подивилася на цінник і замислилась.
Після смерті чоловіка, жінка була змушена скоротити свої витрати, зайвих грошей у неї не було. «Ех, була не була! Все-таки це подарунок на два свята одразу, не розорюся», – подумала Наталя і поїхала на пошуки продавця, вирішивши витратити на камін свої невеликі заощадження. Здійснивши покупку, Наталя поїхала додому, радіючи, такій вдалій знахідці. Світлана тим часом розробляла меню, вона хотіла вразити гостей як красою будинку, а й своїми кулінарними здібностями. Запах на кухні стояв чудовий, плита працювала з самого ранку без перерви.
— Що це ти тут готуєш? – Борис зайшов на кухню, із задоволенням втягуючи носом повітря.
— Я експериментую, знайшла нові рецепти і вирішила спробувати їх до Нового року, щоб не було неприємних сюрпризів, – пояснила Світлана, витираючи піт з чола.
— Це я схвалюю, більше таких експериментів, – весело сказав Борис, сідаючи за стіл.
Світлана вже взяла ложку, щоб розмішати соус, що кипів на плиті, але в цей момент задзвонив телефон.
– Боря, допоможи, – вона покликала чоловіка, вручаючи йому ложку, а сама побігла відповідати.
– Ало, – захекавшись, сказала Світлана.
— Ало, Світланко, привіт, – пролунав у слухавці голос давньої подруги Ольги.
– Олечко, привіт, – швидко заговорила Світлана. – Знаєш, мені зараз не дуже зручно розмовляти, може, пізніше зідзвонемося?
– Я буквально на хвилиночку, – поспішила запевнити її Ольга. —-Просто хотіла сказати, що ми таки зможемо приїхати. Ліза вирішила святкувати Новий рік у подружки, дуже гарна дівчинка, ми вирішили її відпустити.
– Відмінна новина, – Світлана, намагаючись підрахувати в розумі, чи вистачить їм спальних місць.
— Ну все, тоді не буду тебе відволікати, чекаю на адресу, – радісно сказала Ольга і поклала слухавку.
Світлана повернулася на кухню у важких роздумах.
— Ти чого така засмучена, хто дзвонив? – спитав Борис, побачивши стурбовану дружину.
— Ольга дзвонила, вони зможуть приїхати на Новий рік, – відповіла Світлана.
— Ну, справи, – протяг Борис. – І скільки людей планується?
– Всі, окрім Лізи.
— Підкинули нам головоломку, – Борис перестав помішувати соус, передаючи ложку дружині.
— Треба щось вигадати, – Світлана повернулася до приготування, продовжуючи думати, що можна зробити.
Весь вечір подружжя розглядало всі можливі варіанти розміщення гостей, але як не крути, одній людині місце в будинку знайти не виходило. Як би Борис та Світлана не намагалися, все було марно, хтось у будь-якому разі виходив зайвим.
— Комусь доведеться відмовити, – засмучено сказав Борис, зрозумівши, що інших варіантів не залишається.
– Легко сказати, – Світлана всоте перечитала список гостей.
— Треба подумати, хто найрозумніший і не образиться, от йому і відмовимо.
Вони ще довго сперечалися, чи можна комусь скасувати запрошення, і в результаті рішення було прийнято.
– Наталю, привіт, – Світлана сказала, коли сестра підійшла до телефону.
— Привіт, якраз збиралася тобі дзвонити. Я забрала ваші подушки з хімчистки, але привезу їх уже 31 грудня, раніше мені не вдасться приїхати, – прозвітувала перед сестрою Наталя.
– Дякую тобі, за твою допомогу, але на Новий рік ти в нас зайва, – сказала сестра.
– У сенсі? – засмутилася від таких слів Наталя.
— Розумієш, просто Ольга спершу відмовилася приїжджати, а потім погодилася, я ж не можу їй сказати, що вже на неї не чекаю. Наталю, ми ж близькі люди, ти в нас була неодноразово, а новосілля ми потім з тобою відсвяткуємо у вузькому колі.
– Так, звичайно, я все розумію, – відповіла тактовна Наталя.
— Дякую тобі величезне, вибач, що так вийшло, – вибачилася Світлана. – Ну я побіжу, ще стільки всього встигнути потрібно.
— Бувай, – Наталя поклала слухавку і розгублено озирнулася на всі боки.
Думка про те, що їй доведеться зустрічати Новий рік на самоті, в квартирі, де вона стільки років святкувала з коханим чоловіком, жахали її. Вона не уявляла, як зможе пережити цю ніч. 31 грудня у будинку у Світлани та Бориса було не проштовхнутися. Гості шумно пересувалися по будинку, уважно розглядаючи кожну дрібницю і на всьому загострюючи свою увагу.
– Боже, яка краса! – сплеснула руками тітка Надя, дивлячись на ту саму статуетку, на купівлі якої так наполягала Наталя.
— Так, це Наталка порадила купити, – сказала Світлана, відчуваючи докори совісті.
— А чого вона сама не приїхала? – Запитала тітка Надія, розглядаючи решту декор будинку.
– У неї вже був та плани, – збрехала Світлана.
Коли настав час сідати за святковий стіл, у Світлани та Бориса зовсім не було настрою, їх мучила совість, що вони так вчинили з Наталією, яка так багато сил вклала в облаштування будинку. Усі присутні на перебій нахвалювали затишну атмосферу, якої б ніколи не було, якби не Наталя. Світлана мовчки їла салати, не беручи участі у розмовах, веселитися їй зовсім не хотілося.
Новий рік невблаганно наближався, і настрій у Наталії був гірший нікуди. Маленька стрілка годинника підбиралася до цифри 9. Буквально тиждень тому поряд з її будинком відкрився маленький ресторанчик. Мав шанс, що там ще залишився незарезервований столик. Становище було відчайдушним і Наталія поклалася на удачу.
Їй пощастило, залишився останній столик у кутку залу. Так навіть краще. Ніхто не зверне уваги на її зовсім несвятковий настрій. Замовивши собі скромну вечерю, вона сиділа, милуючись новорічними прикрасами, чекаючи півночі. Навколо неї було багато галасливих компаній, всі голосно сміялися і постійно піднімали келихи, проводжаючи старий рік.
На іншому кінці зали Наталя помітила стіл, за яким сидів чоловік. Спочатку вона подумала, що його супутниця кудись відійшла, але потім помітила, що стіл був накритий на одну людину. Спершу Наталя просто косилася в його бік, але сумне обличчя чоловіка та випите шампанське додало їй хоробрості і вона підійшла.
— Здрастуйте, чи можу я з вами сісти? – Запитала вона з легкою усмішкою.
— Звісно, – стрепенувся чоловік і підсунув до Наталі стілець.
— Ми з вами сильно вирізняємось із загальної атмосфери, обидва прийшли одні, обидва сидимо з сумними обличчями, – сказала Наталя.
— Дивно, що я вас не відразу помітив, надто вже занурився у свої думки, – збентежено промовив незнайомець. – Я Валерій, а ви?
– Я Наталя, – жінка простягла Валерію руку.
— Я навіть і не сподівався, що зустріну цей Новий рік у такій приємній компанії, – усміхнувся чоловік.
— Я теж, думала сидітиму одна і подумки бажати собі всього найкращого в наступному році, – поділилася Наталя.
Так у двох людей, які опинилися в новорічну ніч самотніми, почалася бесіда. Виявилося, що Валерій так само, як і Наталя прийшов у ресторан, щоб не бути у таке свято у квартирі, де все нагадувало про його дружину, якої не стало трохи більше півроку тому. Така подібність доль сильно посприяло зближенню нових знайомих, які побачили одна одну рідну душу.
– Давайте ця зустріч не стане єдиною, – запропонував Валерій. – Удвох переживати труднощі значно легше, а нам із вами зараз краще не бути подовгу на самоті.
— Із задоволенням, – одразу ж погодилася Наталя.
Жінка повідала новому знайомому, як з нею вчинила сестра, через що він обурився.
– У мене теж є заміський будинок, – поділився Валерій.
— І як часто ви там буваєте? – з цікавістю спитала Наталя.
— Рідко, мені якось незатишно, не можу зрозуміти, чого там не вистачає, – Валерій замислився.
— Я можу вам допомогти, я допомагала сестрі облаштовувати будинок, і вона залишилася задоволеною, – сказала Наталя.
— О, я буду вам дуже вдячний, я вже можу назвати вас найбажанішим гостем.
Наталя зніяковіло посміхнулася, цей привабливий чоловік був їй дуже приємний, і вона не проти святкувати з ним кожен подальший Новий рік. Судячи з усього, бажання жінки було взаємним…
