Ми із чоловіком прожили 7 років. Жили, не скажу, що мирно, сварилися часто. Три роки тому з’явилася дитина, і тоді все стало налагоджуватися. А останнім часом стало все й зовсім чудово.
Але попри все це ми завжди любили одне одного. Але, мабуть, не так сильно. Не будучи ще заміжньою, я зрадила його.
Усі ці роки мене це мучило, не давало жити. Сльози, розпач, зрештою зізналася. Тепер уже рік ми намагаємось зберегти сім’ю, а краще не стає.
Любимо одне одного шалено. Разом нестерпно, а якщо розійдемося, мабуть, не переживемо. Я життя без нього не бачу, а він без мене.
Чоловік каже, що без мене буде гірше і мені так само. Але вже рік такого життя нічого не змінюється. Як зберегти сім’ю? Чи це реально взагалі?
Того вечора зустріла старого знайомого. Увечері перетнулися, поцілунки, обійми. Я завжди була гарною дівчинкою, у житті був лише один чоловік.
А тут він почав мене вмовляти на інтим. Я викручувалась, як могла, а потім здалася. Він тиснув на те, що потрібно спробувати на боці лише один раз у житті.
Інтим із ним не сподобався, сама не розумію, як на це пішла. Чоловік почувається приниженим, ослабленим, постійно на зриві.
Що робити? Не вірить жодному моєму слову. Він вважає, що я закохалася, тому так сталося.
Але ж немає любові. Мені тоді захотілося розважитись з іншим хлопцем без інтиму. У нас тоді стосунки складалися не дуже, тож чоловік вважає, що я знайшла йому заміну. Але це не так.
