Нема нічого більш постійного, ніж тимчасове – думала я, коли ми заїжджали в зйомну квартиру з обідраними стінами

Нема нічого більш постійного, ніж тимчасове – думала я, коли ми заїжджали в зйомну квартиру з обідраними стінами.

Ми давно мали заїхати в свій будинок, в нову квартиру, котру взяли в іпотеку. Та будинок ще не добудований, нічого не здане в експлуатацію, як завжди, годують “завтра, післязавтра”.

А ми з маленькою дитиною, не на голові ж у свекрухи жити, там і так 4 людей на 30 квадратів.

Ну, словом, перше, що я почала робити, так це клеїти шпалери. Мій син алергік, особливо якщо мова йде про цвіль, грибок і бруд, пил.

Саме тому я і почала цю “процедуру”. Чолвік сказав щоб я робила так, як мені буде зручно, адже він розуміє, що я проводжу в квартирі 24/7, тому мені потрібен все ж комфорт і умови, та і дитині треба не побілені стіни облизувати, а діти це люблять як знаєте, а в порядку і чистоті жити.

Крім того, я не знала як син відреагує на вапно. За квартиру ми платити всього 1800 гривень на місяць, а все тому, що без ремонту.

Наче і меблі хороші, і кухня доладня, але якось незручно, недороблено чи що, відразу видно – не для себе робилося.

Свекруха, коли ми знімали квартиру, була з нами, бачила умови та все кривилася, казала, що приходитиме до нас тепер рідко, бо її така обстановка гнітить.

Тому напередодні синового дня народження я переклеїла шпалери, купила кілька килимів під ноги, повісила кілька копієчних картин на стіни. Десь підфарбувала, десь дірку залатала. Словом вийшло непогано.

В таких умовах жити вже можна. От, думаю, свекруха зрадіє, що я за 2 дні справилася, все до ладу привела, адже вона вічно бурчить, а тут як по замовленню.

Мама якраз привела сина, ми сіли за стіл, мамі і чоловіку дуже все сподобалося, коханий хвалив мене, для мене це як бальзам на душу. Ну і момент істини.

Брезгливо заходить в квартиру мама Федора, мого чоловіка.

-Що це у вас так смердить? – перше що я почула в день народження сина.

Побачивши ремонт в домі, цілий вечір я стала темою для розмови, адже нам гроші ніхто не верне, а я така-сяка, звикла жити в царських покоях.

Чи не вона кричала, що в нас тут як в безхатьків? Так ні, тепер вона мусолить серед друзів і знайомих плітки про те, що невістка поїхала дахом, в чужій квартирі зі своєї кишені ремонти робить. От не вгодиш вже.

You cannot copy content of this page