– Марино, ти зможеш допомогти мамі? Потрібно поклеїти шпалери в неї в кімнаті. Вона ремонт почала, а сама скаржиться на спину. Вже старі зняла, а ось нові поклеїти потрібна допомога, – звернувся Євген до дружини, коли та прибирала вимитий посуд у шафку. – У тебе все одно відпустка, а ось мені вихідні зараз ніяк не можна брати.
Надія Іванівна добре ставилася до своєї невістки. Вони з Мариною не ворогували, і молода жінка подумала, що не слід відмовляти у допомозі, якщо людина звернулася. Сама свекруха не подзвонила їй, соромилася. Напевно, вона вирішила м’яко натякнути синові, що потребує допомоги?
— Звісно. Я подзвоню їй уранці, і ми домовимося, коли мені краще приїхати.
— Та ти краще зроби їй сюрприз. Давай зараз купимо квиток на електричку? Я тебе вранці відвезу?
Марина тільки знизала плечима. Чому б і ні? Їй нескладно, а свекрусі буде приємно. Удвох вони швидко з ремонтом упораються. Заодно і зміна ситуації допоможе трохи відпочити. Чоловік купив Марині квиток, вона зібрала речі в рюкзак і вже вранці їхала електричкою, думаючи, що непогано було б заскочити в магазин і купити щось до чаю. А може, й квіти для свекрухи?
Надія Іванівна справді була здивована візитом Марини. Вона не очікувала, що син попросить дружину допомогти матері, розчулилася. Ознайомившись із фронтом робіт, Марина зробила висновок, що у свекрухи проведе три дні. Вона повідомила чоловіка, що вже на місці, і додому повернеться не раніше ніж через три дні, а там як піде, може, доведеться ще на один затриматись.
Однак Надія Іванівна і не планувала робити все самостійно. Вона запросила робітників, які мали допомогти з поклейкою шпалер. І синові дзвонила здебільшого, щоб попросити додати трохи на оплату, а він не так зрозумів. Гроші перевів, звичайно, але ще й дружину потривожив.
— І тебе на допомогу відправив. Зате швиденько після них приберемо все, і ти зможеш повернутися додому, – усміхалася свекруха. – Дякую, Маринко, що відгукнулася.
— Та було б за що дякувати.
Поки Марина ходила у магазин на прохання свекрухи, щоб купити продукти, приїхали робітники та приступили до справи. Повернувшись, Марина почала готувати обід. Свекруха вже дуже хотіла не лише оплатити хлопцям їхню працю, а й нагодувати смачною тушкованою картоплею.
– Марино? Отак зустріч! – Почула молода жінка знайомий голос.
– Олексію? – Здивувалася вона, обертаючись у бік робітника, що обтирав руки об спецівку. – Справді, дуже несподівана зустріч.
З Олексієм Марина дружила, коли жила у дитячому будинку. Він часто заступався за неї перед іншими, ділився з нею своїми смаколиками, а коли випускався, подарував їй сову, вирізану з дерева. Подарунок Марина зберегла, як і світлу пам’ять про друга, який зник і більше не давав про себе знати.
Допомагаючи хлопцям намазувати клей на полотна, Марина спілкувалася з Олексієм. Чоловік розповів, що одразу після випуску пішов служити до армії, а щойно повернувся, його завантажили роботою. Хотілося заробити на краще життя, про яке вони завжди мріяли у дитячому будинку. Мабуть, кращим воно не стало, оскільки він займався ремонтними роботами.
Чомусь від цієї думки Марині стало гірко, шкода, адже Олексій завжди був таким цілеспрямованим хлопцем. Хотілося б допомогти йому влаштуватися у цьому житті, а колись Марина навіть була закохана в нього. Дізнавшись, що його подруга має сім’ю, Олексій не став говорити, що зберіг почуття до неї, хоч і складно було приховувати.
Він шукав Марину, коли повернувся, але знайти не зміг, бо сторінок у соціальних мережах вона не вела, а куди поїхала після випуску, ніхто не знав і підказати йому не могли. Закінчити з ремонтом вдалося першого дня. Усі працювали злагоджено, і вийшло дуже затишно. Кімната навіть ніби більше стала завдяки новим світлим шпалерам.
Марина вирішила, що залишиться у свекрухи на ніч, збереться, а вранці поїде додому, коли вже все зробили швидко. Їй якраз подзвонила колега з роботи та попросила підмінити її. Підробіток зайвим не буває. Олексій зголосився відвезти Марину на машині, бо йому теж треба було поїхати в місто і прикупити деякі інструменти для роботи.
Це було навіть краще, ніж їхати електричкою, де бовтаються різні люди. Свекруха з підозрою косилася на Марину, здивувало її, що невістка так люб’язно спілкувалася з робітником, але говорити нічого не стала. Напевно, вона вирішила залишитися при своїх висновках? Чоловікові зателефонувати і попередити його, що повернеться додому раніше, Марина не подумала.
Буде сюрприз. Приїде, приготує смачну вечерю і зустріне його у гарній сукні, а там… Марина так мріяла про малюка, та й день був якраз вдалий. Попрощавшись зі свекрухою, попросивши її дзвонити, якщо буде потрібна допомога, Марина сіла в машину Олексія і поїхала додому. Надія Іванівна лише несхвально похитала головою, навіть номер машини переписала.
Невже подумала, що невістка зраджуватиме її синові? З Олексієм було легко і просто. Марина запропонувала старому другу спробувати знайти для нього кращу роботу. Їй хотілося якось допомогти чоловікові на шляху до мрії дитинства.
— Я поговорю з начальником, може, запропонує тобі щось краще, адже ти розумний, з нестандартним мисленням. Такі люди дуже потрібні в різних сферах, не витрачайте талант на ремонт.
Олексій посміявся та кивнув. Він не сперечався з Мариною, адже хотів би ще раз зустрітися з нею, хоч тепер розумів, що йому вже нічого не світить. Довізши жінку до під’їзду, Олексій прикусив язика, аби не сказати, що досі закоханий у дівчинку, що закрутила йому голову ще в дитинстві. Він не хотів руйнувати шлюб жінки і втручатися в її стосунки з чоловіком.
Якщо в таких добрих стосунках зі свекрухою, то й з чоловіком щаслива. Олексію залишалося лише порадіти за Марину і рухатися далі, назавжди залишивши мрію якось знайти її та розповісти все, про що мовчав раніше. Марина піднялася на свій поверх, вставила ключ у замкову щілину, але чомусь він не повертався. Невже у коханого вихідний?
Натиснувши дзвінок, жінка почала чекати, коли чоловік відкриє. Нічого страшного, що сюрприз не вдався. Приготують вечерю разом, а може, сходять до ресторану? Останнє навряд чи, адже вони зараз заощаджували кожну копійку, бо чоловік хотів купити нову машину в кредит і збирав на перший внесок.
Стару він вирішив залишити, сказав, що буде їздити на рибалку чи на дачу, куди новою шкода. Двері відчинила смаглява худенька незнайомка, одягнена в шовковий халат Марини. Улюблений, між іншим! Жінка відсахнулася, похмуро подивилася на непрохану гостю і стиснула зуби. Як вона посміла вдягнути її речі?
— Де мій чоловік, і що ви робите у моїй квартирі? У моєму одязі? – Запитала Марина, мало не крикнувши.
Голос резонував, його вібрації дряпали горло.
— У вашому одязі? – Здивувалася незнайомка, запахаючи халатик на грудях. – Що це означає?
— Це означає, що ви зараз відповісте на мої запитання, або я за себе не відповідаю.
Незнайомка схлипнула, під натиском Марини зробила кілька кроків назад, пропускаючи господиню до помешкання. Вона дивилася на жінку злякано, стискала руки в кулачки.
— Я приїхала сюди до нареченого. Євген сказав, що його сестра, з якою він живе, поїхала у відрядження, і ми можемо…
Коханка, значить! Марина чекала будь-чого. Вона повірила б у найдурнішу версію, начебто чоловік здав квартиру подобово, але як же не хотілося вірити правді. Як це може бути? Її коханий чоловік зраджував їй! Притяг коханку до квартири, поки Марина допомагала його матері з ремонтом.
— Збирайся, щоб ноги твоєї не було тут! Я не сестра Євгена, а дружина.
“Тепер уже колишня”, – подумалося Марині, але озвучувати свої думки вона не стала. Незнайомка перелякалася ще дужче, кинулася в кімнату і стала натягувати на себе свої речі, а Марина задумалася. Як багато її речей вона встигла приміряти? Тепер уже нічого не хотілося забирати. Може, це не перша коханка? І кожна одягала її одяг? Та цей халат на ній мішком сидів!
Схлипнувши від образи, як тільки двері за коханкою Євгена зачинилися, Марина кинулася збирати речі, але до одягу з’явилося гидливе відторгнення. Взявши лише цінні речі, документи, прикраси та ноутбук, жінка подивилася на дві забиті валізи. Вона вирішила, що якщо чоловік так жорстоко вчинив із нею, то провчить його.
Вона вирішила забрати всі накопичення, адже їй тепер влаштовуватись у житті, купувати новий одяг та облаштовувати квартиру, яка їй дісталася у спадщину. Вони планували зробити там ремонт і здавати, але якось руки не доходили, а тепер з’явився привід. Витираючи сльози тильними сторонами долонь, Марина намагалася заспокоїтись.
Вона спробувала викликати таксі, але всі машини були зайняті. Що за година пік така? Жінка не хотіла залишатися у квартирі довше. Напевно коханка вже зателефонувала Євгену, і він примчить додому раніше, щоб виправдатися перед дружиною. Тільки зустрічатися з ним зараз зовсім не хотілося. Руки свербіли відмітити його як слід.
Марина сама не зрозуміла, як набрала його номер. Розплакавшись, вона говорила безладно, попросила приїхати за нею, якщо він ще не помчав кудись. Олексій пообіцяв, що скоро буде. Марина не пам’ятала, як вийшла з машини і опинилась у машині старого друга. Вона розповіла йому про те, що сталося, і попросила відвезти її до квартири. Голі крижані стіни зустріли їх своїм загрозливим виглядом.
– І ти тут жити зібралася? Тут навіть спати ніде! – здивувався Олексій.
— Краще тут, ніж із чоловіком.
— Ні, Марино, так справа не піде. Давай ми з тобою, знаєш як зробимо? Я тебе відвезу до себе, поживеш у мене деякий час. Я вдома рідко буває, тільки спати в основному приїжджаю. Моя бригада зробить тут ремонт і тоді ти переїдеш.
— А скільки це буде коштувати? Я не знаю, чи вистачить у мене зараз на ремонт та купівлю меблів. Ще речі доведеться нові купувати.
— Тобі це буде безкоштовно.
Марина не сперечалася, вона подумала, що обов’язково відплатить Олексію пізніше. Коли чоловік привіз її до своєї квартири, Марина була шокована. Невже на ремонтах можна заробити так багато? Величезна трикімнатна квартира та ще й у центрі міста!.. Олексій поспішив зізнатися, що він не різноробочий.
У його підпорядкуванні кілька бригад, але якщо рук не вистачає, а замовлень багато, то він не гидує і сам вийти, підмінити когось і розім’ятися. Марина лише кивала. Вона помилилася, але зараз жалкувати про це не могла. Чоловік почав дзвонити і просити дати йому шанс, він казав, що обов’язково пояснить дружині все, благав пробачити його, але Марина навіть слухати не хотіла.
Вона могла пробачити багато, але зраду – ніколи. Зрада найгірше, що може бути. Якщо зрадив один раз, то не зупиниться та обов’язково зробить це знову. А навіщо залишатися поряд із такою людиною? Ще й сестрою її назвав. Марина не стала тягнути та подала на розлучення. Зустрівшись з Євгеном, вона вимагала більше не наближатися до неї, пригрозила, що звернеться в поліцію і поскаржиться на переслідування.
Чоловік навіть намагався вимагати, щоб повернула частину відкладених коштів, які забрала, але зрозумів, що йому нічого не світить. Марина більшу частину відкладала саме зі своєї зарплати та ділитися з невірним не планувала. Надія Іванівна почала дзвонити невістці і просити дати її синові шанс.
Як тільки Марина погладила проти шерсті своєю відмовою, жінка показала справжнє ставлення до неї, почала кричати, що Марина сама з мужикам фліртувала, та свекруха мовчала, а тепер все розповість синові. Розповіла, і у Євгена з’явився чудовий привід дорікати дружині та звинувачувати в тому, чого вона не робила насправді. Однак це йому не допомогло.
Олексій підтримував Марину. Ремонт у її квартирі зробили швидко, завезли недорогі, але гарні меблі, і Марина перебралася туди. Вона намагалася жити далі, залишивши зраду в минулому. Чоловік часом переслідував її, казав, що жити без неї не може, але його сльози більше не чіпали. Проводячи більше часу з Олексієм, Марина розуміла, що колишні почуття повернулися.
Після невдалого шлюбу вона не поспішала занурюватися у нові стосунки, але підтримка Олексія допомагала їй рухатися далі. Через півроку чоловік зізнався у своїх почуттях, попросив дати йому шанс і Марина погодилася. Тепер вони почали зустрічатися, як наречений та наречена, а за кілька місяців Марина дізналася про вагітність, і вони подали заяву до РАГСу….
