Чомусь вважається, що дружби між чоловіком і жінкою не буває, а я ось дружу зі своїм колишнім однокласником Сергієм із шостого класу.
Я прийшла до нової школи і мене посадили з ним за одну парту. Спочатку я засмутилася, а потім ми почали допомагати один одному і досі це робимо.
Мені ніколи не хотілося, щоб наші стосунки переросли у щось більше, ніж просто дружба, та й тоді йому подобалася зовсім інша дівчинка з нашого класу.
По дорозі зі школи ми ділилися один з одним своїми проблемами, і я так до цього звикла, що й зараз можу порадитись чи розповісти свої невдачі на роботі тільки йому.
Друзі та батьки не вірили, що ми просто дружимо, доки Сергій не одружився. Я на той момент також зустрічалася з хлопцем.
У нас різні професії: я лікар, він керівник відділу у великій компанії, але ми довго можемо проговорити на будь-які теми та про роботу теж.
Зараз ми дружимо сім’ями, діти теж звикли почуватися і у них, і у нас як удома.
Коли є можливість, виїжджаємо на природу, і коли вже всі розійшлися спати по наметах, нікого не дивує, що ми біля багаття можемо проговорити до ранку.
Сергій дуже добрий та інтелігентний чоловік, мені з ним легко і просто спілкуватися, він мені як брат. Ні його дружина, ні мій чоловік ніколи нас не ревнували, тільки жартують, коли ми про щось сперечаємось.
Але, незважаючи на це, я теж не дуже вірю в дружбу між чоловіком та жінкою. Наші стосунки із Сергієм скоріше виняток, ніж правило.
Ми вважаємо себе просто близькими за духом людьми та інші стосунки нам не цікаві. Для цього кожен має сім’ю.
І я надивилася на спілкування подруг і на роботі, і в житті. Тут є і заздрість, і конкуренція, і плітки. Із Сергієм у нас таких проблем не виникає саме за статевою ознакою. Я вважаю, що з другом мені пощастило.
