Зі мною в дитинстві сталася дуже дивна історія. В мене досі йде мороз шкірою, коли про це згадую. Я зараз непевна навіть, чи не вигадала я то все сама. Моя мама зникла, коли мені було лише п’ять років.
Вона поїхала на роботу за кордон і так і не повернулася. Цілий рік мій вітчим та інші родичі, використовуючи всі можливі зв’язки, намагалися її знайти. На жаль, усе виявилося даремно, і її не змогли знайти.
Через півтора року пошуків маму визнали зниклою безвісти. Мої бабуся і дідусь влаштували символічне прощання та поставили пам’ятник. До нього я й приходила щодня.
Іноді я по кілька годин сиділа біля фотографії мами і розповідала про все, що відбувається навколо. Одного разу я побачила поруч з огорожею жінку в капюшоні, яка самотньо стояла поруч. Та явно спостерігала за мною.
Я тоді сильно злякалася і втекла додому. Наступного дня ситуація повторилася. Так відбувалося все частіше. Незабаром я перестала боятися. Навіть почала відчувати якийсь зв’язок із цією жінкою в темному одязі.
Одного разу я зважилася і підійшла до неї. Та відкинула капюшон. Під ним виявилося обличчя, дуже схоже на обличчя моєї матері, принаймні мені так здавалося тоді. Водночас було багато відмінностей.
Жінка розповіла, що до неї у снах приходила жінка, схожа на неї. Жінка просила втішити якусь нещасну душу. Тут вона побачила мене, але підійти боялася. Усе-таки чужа дитина. Однак вона відчувала сильний зв’язок.
Було відчуття, ніби я була її рідною донькою. Ми розговорилися. Виявилося, що жінка була набагато молодшою за мою матір. Вона ніколи не чула про ту і лише півтора року тому почала бачити ці незвичайні сни.
Незабаром після цього знайомства сни зникли. Відтоді я ніколи не відчувала себе самотньою, бо завжди могла поговорити з цією жінкою. Ми так і здружилися і довгий час спілкувалися, поки я не переїхала в інше місто.
