– У новорічну ніч я працюю, – за вечерею Олександр був як на голках.
Спочатку Аліса подумала, що у чоловіка були проблеми на роботі, але потім вона зрозуміла, чому чоловік так дивно поводився.
– Правда? – Аліса з жалем глянула на чоловіка. – А чому саме ти маєш заступати на зміну? Інших працівників там немає, чи що?
– Інші працівники чергували того року. Хіба ти не пам’ятаєш, як я радів, що відпочивав на минулих святах?
– Ні, – похитала головою Аліса. – Зовсім не пам’ятаю. А з тобою ж партнер начебто працює? Як його там? Макар? Він начебто людина несімейна. Чому ти його не попросиш почергувати?
– Так, він і так чергує. Ми з ним разом будемо заступати на зміну, – Олександр доїв вечерю і відсунув тарілку. – Доведеться тобі одній зустрічати Новий рік. Шкода, звісно, але нічого не поробиш. Може, до сестри поїдеш або до батьків?
– Та ти за мене не хвилюйся, – усміхнулася Аліса. – Наготую салатиків, подивлюся новорічну передачу і спати ляжу. А їхати до Віри або батьків я не хочу. У сестри гості з боку чоловіка будуть, а мати і батько ніколи це свято особливо не святкують.
– Ти вибач, що так вийшло. Я, коли побачив новий графік, навіть звільнитися хотів, – полегшено зітхнув чоловік. Сашко очікував скандалу, але дружина відреагувала більш ніж спокійно.
– Ну, ти даєш! – розреготалася Аліса. – Знайшов, через що вибачення просити. Ти ж не винен, що так вийшло. І звільнятися через одну ніч не варто. Кажу ж, за мене не хвилюйся. Головне, щоб твоя зміна пройшла без пригод.
Аліса й Олександр були одружені вже п’ять років. За весь цей час вони жодного разу не зустрічали Новий рік порізно. Останнім часом між подружжям часто виникали сварки, тому Сашко купив дорогий подарунок дружині і сподівався, що він їй сподобається…
Перед новорічною зміною Сашко поцілував дружину, взяв святкову вечерю і зібрався йти.
– Гаразд, не нудьгуй. Дзвони, якщо що, – чоловік кинув погляд на Алісу і зачинив за собою двері.
– Не буду! – дружина крикнула слідом за чоловіком, що йшов. Аліса не виглядала такою засмученою, як Олександр. Внутрішньо вона навіть була рада, що все так склалося. Останнім часом її страшенно дратувала присутність чоловіка, і тепер вона могла повною мірою насолодитися його відсутністю.
Коли Олександр приїхав на підприємство, там уже сидів його напарник. Макар був молодим і веселим хлопцем. У нього не було сім’ї, тому він не особливо переймався роботою у свята.
– Ти чого такий сумний? Новий рік сьогодні, а ти ніс повісив, – широко посміхаючись, запитав молодий чоловік.
– Ось саме, – із сумом відповів Сашко. – Новий рік, а я змушений сидіти тут усю цю ніч. Хочу дружину обіймати, а не на тебе дивитися.
– А що, твоя Аліса одна залишилася? Невже не поїхала до родичів?
– Не поїхала, – знизав плечима Олександр. – Я їй пропонував, але вона не захотіла. Сказала, що трохи посидить і спати ляже.
– Ого! – здивувався напарник. – Бачиш, яка в тебе дружина любляча. Навіть іти без тебе нікуди не хоче. Будь-яка інша до подружок побігла б давно, а твоя вдома залишилася.
– Так, – посміхнувся Сашко. – Вона в мене така. Як і я, не любить усі ці галасливі компанії. Ех, якби не робота, влаштували б ми з нею романтичну вечерю…
– Слухай, ти ж на машині? – Макар раптом стрепенувся.
– Так, – кивнув Олександр.
– Хочеш, об одинадцятій поїдеш додому? Під бій курантів вип’єш із дружиною келих соку, а потім повернешся.
– Ти чого? – покосився на напарника Сашко. – Я ж на зміні. Якщо охоронець помітить, що я покинув територію в робочий час, то одразу начальству доповість.
– Охоронець? Микола, чи що? – чоловік несподівано розсміявся. – Микола Сергійович і сам відзначатиме Новий рік у своїй комірчині. Якщо треба буде, я його відволічу, а ти проскочиш повз. Але думаю, це не знадобиться. Ніхто навіть не помітить твоєї відсутності.
– А якщо що-небудь трапиться, поки мене не буде? – Олександру сподобалася ідея напарника, але він досі сумнівався в тому, чи варто йому залишати робоче місце.
– Та що може трапитися за кілька годин? – махнув рукою Макар. – Тим паче я тут. Якщо що, вирішу проблему сам.
– Хм, навіть не знаю, – протягнув Олександр.
– Я не зрозумів, – Макар здивувався, – тобі хочеться зустріти Новий рік із дружиною чи ні?
– Звичайно, хочеться!
– А чого ти тоді думаєш? Іди і не сумнівайся. Усе буде нормально!
До одинадцятої години Сашко активно розмірковував над пропозицією колеги. Він то хотів прислухатися до нього, то відмовлявся від цієї ідеї. У підсумку о пів на дванадцяту вечора Олександр все-таки вирішив поїхати додому.
Алісі чоловік не сказав ні слова. Він хотів зробити їй сюрприз. Подарунок, який Сашко ще тиждень тому купив для дружини, був у машині. Вийнявши його з бардачка, чоловік швидко піднявся на другий поверх і тихо відчинив вхідні двері.
– Люба, з прийдешнім Новим роком! – крикнув Олександр, щойно опинився всередині квартири.
– Сашко?! – ошелешена Аліса вибігла з вітальні і злякано глянула на чоловіка. Вона абсолютно не звернула уваги на його задоволену посмішку і подарунок, який Олександр простягнув дружині.
– Що ти тут робиш?! Ти ж маєш бути на зміні? Ти що, звільнився?
– Як я можу звільнитися посеред ночі? О, а ти мене чекала? – розсміявся чоловік, помітивши вбрання дружини. Вона була вбрана в досить легковажний костюм Снігуроньки. Але його усмішка швидко зійшла з губ: він зрозумів, що дружина була йому не рада.
– Мене напарник на кілька годин підмінив. Ось я і вирішив, що ми можемо разом загадати бажання під бій курантів… – кажучи це, Сашко зняв взуття і почав повільно рухатися у вітальню. Але шокована Аліса весь час його гальмувала.
– Зачекай. Ходімо на кухню, посидимо там…
– Навіщо на кухню? – чим далі рухався Олександр, тим більше він розумів, що дружина чекала зовсім не на нього… – У тебе що, гості?
Відсунувши дружину вбік і увійшовши у вітальню, Сашко обімлів. На його дивані сидів якийсь сторонній чоловік. Побачивши господаря квартири, незнайомцю стало ніяково. Він натягнуто посміхнувся, підвівся і знехотя простягнув Олександру руку.
– Добрий вечір. З прийдешнім святом вас.
– Хто це?! – Сашко не став відповідати на рукостискання чоловіка. Він перевів погляд на дружину і хотів домогтися від неї відповідей.
– Алісо, хто це?
– Це Валера, – тихо відповіла жінка. – Він мій старий знайомий. Ми з ним навчалися в коледжі.
– А що він робить у нас вдома?! – з винуватого вигляду дружини Олександр почав здогадуватися, що тут відбувається.
– Валера, як і я, залишився один у новорічний вечір. Ось він і прийшов у гості…
– У гості? До тебе?! Саме в той момент, коли я мав бути на роботі?!
– Сашко, але я ж не винна, що в тебе такий графік видався, – стала виправдовуватися Аліса.
– Ти за кого мене приймаєш?! – з люттю крикнув чоловік і злобно подивився на Валеру. Незнайомець зрозумів, що назріває скандал, і поспішив піти.
– Гаразд, мені вже час, – пробурмотів Валерій і став швидко одягатися.
– А що так?! Я вам завадив?! – продовжив кричати Олександр. Він вийшов у передпокій за чоловіком і спробував його зупинити. Але Валерій так злякався, що схопив свої черевики і вибіг у під’їзд в одних шкарпетках.
– Куди ви поспішаєте?! Може, поговоримо, як чоловік із чоловіком?
– Сашко, припини! – злякавшись, що чоловік поженеться за Валерою, Аліса схопила чоловіка за рукав і не дала йому вийти з дому.
– Ось, виявляється, чому ти не була так засмучена, коли я йшов на роботу?! У тебе тут були свої плани!
– Перестань! Досить псувати свято! Або я зараз піду! – стала погрожувати Аліса.
– Побіжиш за Валерою?! Ну, біжи-біжи! – Сашко так почервонів від злості, що здавалося, він ось-ось вибухне.
– Якщо ти приїхав скандалити, то я йду, – Аліса теж почала поспіхом одягатися.
– Я приїхав, щоб вручити тобі подарунок! – чоловік зі злістю схопив коробку, розірвав упаковку і вийняв звідти флакон парфумів.
– Ось, купив тобі, щоб порадувати, а ти тут із Валерієм розважаєшся! – після цих слів Сашко з усією силою запустив скляний флакон в стіну. Пролунав дзвінкий удар. Флакон розбився вщент, і парфуми розлетілися в різні боки. У цей же самий час по телевізору почали бити куранти.
– З Новим роком, люба!
Побачивши всю цю картину, очі Аліси заблищали. Вона була в шоці від усього, що відбувається. Не сказавши ні слова, жінка схопила куртку і пішла з дому.
Сашко теж не став затримуватися у квартирі. Розлючений чоловік вирушив на роботу.
Коли напарник побачив озлобленого Олександра, він одразу все зрозумів. До самого ранку колеги не сказали одне одному ні слова. Макар не хотів влізати в чужі стосунки, а Сашку було настільки погано, що він ледве стримувався, щоб не втекти з роботи.
Повернувшись після зміни, чоловік не застав дружини вдома. Аліса не з’являлася у квартири дві доби. Олександр кілька разів телефонував її батькам і сестрі, але ніхто з них не знав, де перебувала жінка.
На третій день Сашко не витримав. Він зібрав речі дружини і поставив валізи біля порога. Через кілька годин Аліса повернулася.
– Що це? – запитала жінка, кивнувши погляд на сумки.
– Це твої речі. Ми розлучаємося, – сухо відповів Сашко.
– Вибач мені, – Аліса несподівано заплакала. – Я була неправа…
– Валера тебе вигнав? – усміхнувшись, здогадався Олександр. – Але і я тебе назад не прийму. Не зможу пробачити такої зради.
Дивлячись на ображеного чоловіка, Аліса зрозуміла, що просити в нього вибачення й далі не було жодного сенсу. Вона мовчки взяла валізи і пішла з квартири чоловіка.
Зачинивши двері за дружиною, Сашко, нарешті, дав волю емоціям. Він бив посуд і навіть плакав… Йому було страшенно прикро за те, як із ним вчинила дружина. Він ще довго стояв у передпокої і вдихав аромат парфумів, які в’їлися в стіни квартири.
Більше Олександр не хотів нічого чути про Алісу. Він вирішив, що якщо цей рік почався так сумно, то він просто зобов’язаний закінчитися по-іншому. До цього Сашко був готовий докласти всіх зусиль.
У Аліси з Валерою не склалося. Він теж був одружений і розлучатися зі своєю дружиною не планував…