Ні для кого не секрет, що необачні рішення і вчинки роблять не тільки жінки, а й чоловіки. У цьому випадку такий вчинок зробив саме я. Про що шкодую, але не бачу, як можна було б виправити ситуацію, але втраченого не повернеш, і залишається тільки кусати лікті.
Поговорити про це з друзями навіть не повертається язик. Не зрозуміють і лише засудять за слабкість. Я розійшовся з дружиною з власної ініціативи. Так вийшло, що знайшов собі іншу жінку. Не я перший, не я останній, але тоді мені здавалося, що це максимально логічне рішення.
Серце твердило про те саме. Це не був довгий роман, щоб зважити всі “за” і “проти”. Коли я забирав сина зі школи, познайомився з мамою однієї з його однокласниць. Висока, струнка жінка, з розумними очима і пишним волоссям. Ми ненароком розговорилися, і мене до неї сильно потягнуло.
Відразу ж, без зволікань. Потім ми зустрілися ще раз і ще. Вона розлучена. З хорошою, як і в мене, роботою. Просто ось так сталося, не зійшлися з колишнім чоловіком характерами, але як же вона відрізнялася від моєї дружини. Вона, як би це висловитися, з іншого тіста.
Сирота, яка всю свою молодість провела без зайвої ласки або частки розуміння. Ми з нею рано почали зустрічатися, і вже тоді я зрозумів, що мені попався міцний горішок. Коли я дарував їй щось, вона не раділа цьому, як це заведено в інших дівчат, а лише недовірливо дивилася в очі й сухо дякувала.
Навіть коли я вручив їй каблучку, я бачив, що вона лише трохи змінилася в обличчі й одразу ж дала позитивну відповідь. Інші б з боку подумали, що це ми граємо якісь ролі, але все було насправді. Я думав, сімейне життя зробить її м’якшою, теплішою, але це було не так.
З народженням сина в неї іноді грали гормони, але й тут усе було якось нестандартно. То їй хотілося трохи ласки, а то вона могла почати сваритися через дрібницю. І більшою мірою це був другий варіант. Я звик, і мені навіть якось стало подобатися таке її ставлення до світу.
Але ось що мені було незрозуміло, так це чому вона до нашого сина ставилася байдуже. Ні, вона готувала, збирала дитину до школи, все як годиться, але не цілувала його зранку, не говорила, як його любить, а ще був випадок, коли в другому класі хтось із однокласників поставив йому синець.
Так ось розбиратися з кривдником пішла вона, попри мої протести. Усе скінчилося тим, що їх мало не розбороняли з татом того хлопчика. Це за розповідями вчительки. І, здається мені, що вона так би і вчепилася йому в обличчя, якби в неї була така можливість.
Але дружина завжди була такою, нічого дивного в її реакції, загалом, не було, а жінка, яку я зустрів, була інша. Коли я розповів дружині, що збираюся йти з сім’ї, вона навіть не заплакала. Просто взяла паузу, за кілька разів перепитала мене, чи при своєму я розумі і чи точно знаю, що роблю.
Отримавши позитивну відповідь, вона лише зібрала мої речі і побажала гарної дороги. Ні з’ясування стосунків, ні криків або, тим більше, прохань залишитися. Навіть це її не зачепило. У той момент я навіть якось зрадів. Значить, зробив правильний вибір.
Але на ділі вийшло, що я зробив найбільшу дурість у своєму житті. Я й раніше чув про те, що новий чоловік завжди буде на другому місці для жінки після її дітей, але я опинився відразу на третьому. На другому був кіт. Від мене вимагали приносити продукти, купувати іграшки і всяку дурницю для дому.
Піднімати голос при доньці не можна в жодному разі, а те, що вона була незадоволена моєю появою, це навіть не передати. Але я не здавався. Намагався якось сподобатися своїй новій жінці. Обдаровував її подарунками, компліментами, водив у різні місця, але практично всюди ми ходили втрьох.
Вона, її дочка і десь неподалік я. На правах охоронця і гаманця, якось так. Імпульсивності в моєї нової подруги було хоч відбавляй. Якщо їй щось подобалося, вона могла про це розповідати годинами. Наше спілкування було схоже на розмови між двома подругами.
Але якщо щось псувало їй настрій, то саме я ставав її особистою грушею для биття. Ще трохи на мені практикувалася донька. Чесне слово, через півроку, я впевнений, мене б і кіт почав принижувати! Тоді я переглянув свої погляди на життя. Згадав, що у найкритичніші моменти шлюбу дружина мене не судила.
Мовчки робила якісь вчинки, які б прикрасили навіть чоловіка. Наприклад, досить швидко після пологів знайшла собі підробіток, щоб не “сидіти на шиї”, або як саме вона домовлялася з покупцями нашої старої квартири, з якої ми переїжджали.
Я б погодився на їхню пропозицію, але вона зуміла переконати їх і зупинитися на нашій ціні. І абсолютно не вимагала жодної нагороди. Це було чудово. Тож нескладно здогадатися, що в якийсь момент я вирішив поговорити з нею про наше минуле.
Черговий раз віддаючи сина в її руки після разом проведеного часу, я попросив її про кілька хвилин розмови. Згадати, що у нас було в минулому, як вона живе і так далі, адже час напевно тягнувся довго не тільки для мене, а й для неї. Відповідь була очікуваною, з одного боку, але не настільки.
Вона назвала мене ганчіркою, пародією на чоловіка і фальшивкою. Виявилося, що вона сама впродовж усього шлюбу мучилася зі мною, але лише з поваги не говорила ні слова, бо сім’я була важливішою. Але мої “примхи” та “істерики” щоразу змушували її тільки сильніше стискати зуби.
Але тепер усе в минулому. Ні про які зміни не може бути й мови. Їй їхнє з сином життя зараз здається ідеальним. Ось так я дізнався багато про себе, усвідомив, хто я насправді і яку зробив у своєму житті помилку. Дружина назавжди зникла з мого життя, і винен у цьому тільки я сам.
