Чоловік Віки був базікою. Усе, що відбувалося в їхній сім’ї, одразу ставало надбанням громадськості, до того ж із самою Вікою Остап міг не розмовляти цілий день, але коли наставав вечір і лунав звичний дзвінок його матусі…
– Віка сьогодні проспала роботу, – гудів у слухавку Остап своїм нестійким баском, притискаючи телефон плечем до вуха.
В одній руці в нього була пляшечка коли, в іншій – пульт телевізора, яким він перемикав канали.
– Вискочила з дому в кімнатних капцях, уявляєш, тільки на зупинці помітила.
– Хо-хо-хо, – посміялася мама, – повернулася хоч?
– Повернулася. Мені довелося вставати, відводити малу в садок. Теж запізнилися, ледве прорвалися в групу.
Віка в цей час була на кухні, стояла над пательнею, що скворчала з м’ясом, і не чула чоловіка.
– Не голодні ви там хоч?
– Вечерю чекаємо. Віка курку підсмажує і ріже салат.
– А що ж вона так пізно взялася?
– Та в лікарню після роботи ходила, зараз скажу тобі до кого, – потягнувся Остап до столу і взяв результати аналізів Віки. – Гемоглобін у неї знижений, так… А, ось! До жіночого лікаря ще, аналізи сдавала,флора в неї погана, бактерії якісь.
– А що там ще? А ну-ка, сфотографуй мені все і надішли, я з Євгенією пораджуся, вона ж лікар.
Остап увімкнув гучний зв’язок, щоб не переривати розмову з матір’ю, і почав надсилати їй через месенджер аналізи Віки.
Для цього йому довелося посунути від середини дивана мирно сплячого кота. Свекруха тим часом віщала:
– Ти з нею, Остапе, краще поки не спи, а то підхопиш що-небудь. Коли у вас востаннє було?
– Дня два тому.
– Крайня безвідповідальність із боку Віки! – голосно заявила свекруха, не підозрюючи, що її в цей момент почула Віка.
Вона кинула стояти біля плити й зайшла у вітальню – чоловік пихтів над фотографуванням її аналізів і сидів до неї спиною. Свекруха продовжувала просторікувати:
– А хіба мало які в неї там знайшли бактерії? Вона зовсім про тебе не піклується! А раптом там щось страшне? Неспроста вона така худа! Їй пігулки вже виписали?
– Так, є рецепт.
– Скинь мені і його! Ці сучасні лікарі нічого не розуміють у лікуванні, я попрошу Євгенію, щоб та виписала їй антибіотик.
– Остапе!!! – рявкнула Віка.
Остап підстрибнув, свекруха осіклася, а кіт розсудливо шмигнув із дивана.
– Ти знову все розповідаєш матері про наше особисте життя?! Скільки можна скандалити з тобою на цю тему?!
Твоїй мамі зовсім не обов’язково знати, що відбувається у мене під спідницею і в нашому з тобою ліжку! Це особисте! Ти розумієш значення слова особисте?! – з натиском кричала Віка.
– Я ж нікому не розповідаю про твої проблеми, про лишай на м’якому місці, який ти підчепив на дачі від собаки! Ти думаєш, мені приємно, коли твоя сестричка дзвонить мені і питає про те, чи помирилася я вже з подругою і чи пройшло вдало видалення моєї родимки?
Або чи не впав мені лоб на очі після уколів у косметолога? Твоя рідня в курсі всіх моїх жіночих таємниць і найменших секретів. Ти розповідаєш усе матері, а вона далі обдзвонює родичів і тріщить із ними про мене за методом зіпсованого телефону.
Остапе, припиняй усім тріпатися про нашу сім’ю! Якщо вважатиму за потрібне щось розповісти про себе, то зроблю це сама!
Остап не розумів, у чому він має каятися і чому дружина так переживає. Про що тоді йому взагалі говорити з матір’ю? Він поплескав віями у властивій йому ще зі шкільних часів манері, коли вчителі сварили його за чужі провини, а він присягався, що це не він, не він…
У сімейному житті відбувалося приблизно те саме: його нескінченно сварили за балакучість, обзивали базікою, а Остап рішуче не розумів, що він робить не так. Які у Віки можуть бути великі секрети? Вона ж не у поліції працює, щоб він видавав її робочі таємниці!
Після таких скандалів Остап на якийсь час вщухав. Ну, як вщухав?
Балакав із матір’ю тільки коли в нього випадав вихідний, а Віка пропадала на роботі…Наприкінці, виклавши на блюдечку всі подробиці про те, куди вони сходили, що робили, що сказала на те й це дружина, який вона зробила манікюр і за скільки, як неправильно вона повела себе з донькою і так далі, Остап додавав:
– Ти, мамо, тільки нікому не розповідай, гаразд? І Віку ні про що з того, що я розповів, не питай…
– Добре, синочку, звісно. Аби в мирі ви жили, – погоджувалася мама і, ледь закінчивши дзвінок із сином, передзвонювала всім подругам, доньці, кумам і колишнім працівницям, викладала їм усю таємницю життя Остапа та його дружини, і наприкінці так само, як і він, додавала, але з невеликою поправкою:
– Ти тільки у Віки нічого про це не питай, нервова вона, клює Остапа за будь-що. Нехай живуть собі мирно.
Якось раз після недавніх подібних розбірок Остап вирушив на корпоратив. У розпал веселощів Віка зателефонувала йому нагадати, щоб він слідкував за тим,скільки напоїв вживає, бо велика кількість коктейлів розв’язувала Остапу язик до такої довжини, що ним можна було обгорнути всю земну кулю, та ще й бовталося б у повітрі зайве непорозуміння.
Остап запевнив її, що прийняв трохи, чарочку лише для розігріву. Музика шуміла в слухавці десь далеко, Остап сидів за накритим столом і Віка добре його чула.
– Гаразд, я спати лягаю. Дивись там обережно і на співробітниць не здорово задивляйся. Танцювати ні з ким не дозволяю.
– Звісно, звісно,Вікусю, ти ж знаєш, я взагалі не люблю танцювати, та й узагалі нудно тут, за година-друга піду додому.
Остап був до того зайнятий балаканиною зі співробітницею, що не став напружуватися з відключенням виклику. Навіщо? Віка завжди відключалася перша. Він поклав телефон на стіл і його одразу ж запитали:
– Ну, нарешті, так що там твоя дружина, кажеш? – пролунав веселий жіночий голос.
Віка, яка вже лежала на подушці, це почула. Вона говорила з чоловіком гучним зв’язком, а телефон лежав на подушці чоловіка – було ліньки тягнутися і відключати виклик, подумала, що Остап зробить це сам. І раптом таке почула…
Підвівшись на лікті, Віка дивилася на екран, що загорівся, і чекала продовження.
– Та що… – протягнув розв’язно Остап. – Удома в нас постійно такий безлад. У неї одна відмовка – працює і готує після. А готує вона погано, скажу я тобі, не старається. Ось моя мама нам пироги пекла, пряники, ну якось різноманітніші страви були. І серветочку вона нам під тарілку завжди підкладала, до речі, моя сестра Євгенія, до сих пір так робить вже у своїй родині. А Віка… У неї все тяп-ляп, аби зробити.
– А ти їй допомагаєш?
– Ну, якщо цвях десь прибити або меблі зібрати, то цим я займаюся, а жіночі обов’язки вони на те й жіночі, що чоловік у них брати участь не повинен. Прибирання, готування, з дітьми метушня – це все не по моїй частині, для цього жінки створені.
У відповідь промовчали. Остап продовжив виливати душу на більш делікатні теми.
– З цією справою – сама розумієш про що я, – у нас теж не дуже. Віка то втомлена, то ці дні, то дитина хворіє… Коротше не цукор мені з нею.
У неї день народження скоро, доведеться витратитися – замовила вона собі похід до косметолога на десятку. І навіщо їй той косметолог взагалі не розумію! Гаразд би була від природи красунею, щоб підтримувати, а вона ж звичайнісінька, на неї хоч так, хоч сяк ніхто не дивиться, тільки гроші даремно витрачає. Ось ти ходиш по салонах?
– Ходжу іноді. Але мені двадцять дев’ять всього, особливо не потребую.
– Так???? А я думав двадцять два максимум. На таку красуню мені б і грошей не шкода було…
Тут Віка крикнула, нагнувшись до телефону:
– Остапе!!! Закрий рота!
Але Остап, звісно, її не чув. Він продовжував тріпати язиком. Віка відключила його.
Вранці чоловік відсипався, і Віка не стала його будити, як і не стала закочувати скандал серед ночі.
Увечері він мав забрати дитину з дитячого садка і всі родичі зустрічалися у квартирі свекрухи, святкували день народження Євгенії, сестри Остапа.
За столом Віка стала нарочито безпосередньо говорити і якомога голосніше:
– Те, що у вашого собаки вуха від лишаю облізли – ще не страшно, а ось те, що вона Остапа нагородила болячкою – це була проблема. Усі сідниці в нього, бідного, були в цьому лишаї!
Усі за столом замовкли і скосилися на Остапа.
У Остапа в горлі застряг шматок сиру, рот був теж набитий сумішшю салату й оливок. Він стрімко почав червоніти. Віка дбайливо поплескала його по спині.
– Що сталося? Не вдавився? Чи я щось не те сказала? А що таке, Остапе? Не треба соромитися природних речей, тут же всі свої, зрозуміють… А ось коли я на роботі розповіла дівчатам той випадок, де ти штани обмочив через гулянку, то вони ледь зі стільців не падали, так смішно було!
Відтоді Остап щось для себе зрозумів і став набагато менше язиком тріпати. Хоча хто знає? Може він просто винайшов хитріший спосіб конспірації і плітки перестали долітати до вух дружини?
