Заплутанішої історії ви мабуть і не чули, та все ж, постарайтеся мене зрозуміти. Ще в університеті я зустрічалася зі Славком.
Потім у нас сталося “це” і зовсім скоро я дізналася що при надії. Переживала, що Славко не повірить, що так, з 1 разу.
Та по факту, його абсолютно не цікавило чиє то дитя. Зараз синочку 7 років. Після того, як пішла моя мама з життя, ми переїхали з малим назад в рідне місто.
Там все вже було не таким болючим, не нагадувало про старе кохання, та і в мене було заради кого жити.
Я зустрічаю чоловіка, гарного, доброго, привітного, щедрого. А головне – він прийняв мого сина. Він старший за мене на 13 років, і в нього є дочка. Їй 18.
Коли відбулося наше знайомство з донькою, вона прийняла мене привітно, а от її наречений не зміг прийти.
Зовсім скоро у них весілля, і на одному з сімейних вечорів я знайомлюся з її чоловіком майбутнім. Це Славко.
Іронія долі, випадок, чи бумеранг, я не знаю. Зрозуміло одне, що я повинна все розповісти.
Він благає цього не робити, адже батько дівчини, тобто мій чоловік, і так не дуже привітно ставиться до нього. А я не знаю, аби ж моя брехня потім боком не вийшла мені ж самій.
От і виходить, що тато моєї дитини одружується на доньці мого чоловіка.
