«Мамо, тобі шістдесят, і він теж уже не хлопчик. А ви досі гуляєте містом,
— Я тобі нічого не винна, засунь свій калькулятор куди подалі, — Олена з
— Анька! Відчиняй вже! Вхідні двері здригнулися від чергового удару. У замковій щілині заскреготів
Валіза вдарилася об одвірок і перекинулася в коридорі. Олег схопив її за ручку, підняв,
— Ти розумієш, що вони мене просто звели нанівець? — глухо промовив Матвій, кидаючи
— Ти справді думаєш, що я сяду за кермо цієї розвалюхи? — Василь з
Ох, бувають же такі дні, коли небо ніби в унісон із людською душею плаче.
Того вечора, коли сонце вже сідало за верхівки сосен, а повітря наповнилося густим ароматом
Сашко з посмішкою взявся за ручку дверей, але нічого не міг з собою вдіяти.
Він спав. А Тома, піднявши голову, милувалася його тілом. — Юрочко, — шепотіла вона