Богдан часто згадував той день, коли вперше побачив Олю. Вона стояла біля кавового кіоску,
– Борис, ти мені потрібен! – крикнула Ліза з кухні. – Ні, не потрібен,
Телефон так різко задзвонив, що я ледь встигла відкласти пензель. Фарба стікала по стіні
Коли Ольга сказала: «Мамо, переїжджай до нас», я зраділа. Наївна, що тут скажеш. Ольга
Раніше я ніколи не страждала від галюцинацій, але днями побачила щось надзвичайне. Один старий
– Я помилилася! Вибач мене. Навіщо ми розлучилися? Він дивився на неї здивовано. Зараз
Людмила приїхала, як завжди, без попередження і з самого порогу почала пересувати крісло на
— Ми на конференції в Одесі, Віро, ти ж розумієш — квитки не підлягають
Дощ стукав у вікна з такою люттю, ніби сама природа оплакувала чиєсь зруйноване життя.
Рекомендований лист у щільному білому конверті з печаткою обпік мені пальці. Я дивилася на