Мені зараз 42 роки і останні 10 років живу зі своїм літнім батьком, який потребує особливого догляду. Щоб повернути його до нормального життя, потрібні гроші, яких в мене просто немає.
Спочатку я хотіла продати автомобіль батька, адже через стан здоров’я йому не можна за кермо. Але батько вмовив мене отримати водійське посвідчення. Я швидко навчилася водити і склала всі іспити з першого разу.
І дуже вчасно, бо через кілька місяців мене скоротили. У пошуках гідної роботи я вирішила таксувати. Батько ж попередив, що це складна і не найбезпечніша робота, але я була готова до труднощів.
Перший день за кермом пройшов чудово. Я знала місто як свої п’ять пальців, була привітна і слухняно вислуховувала всі історії своїх пасажирів. Однак через два дні роботи в таксі я зіткнулася з першими труднощами.
Пізно ввечері везла підозрілого чоловіка в найдальший куточок міста. У цей бідний район навіть громадський транспорт не їздить. Коли пасажир вийшов з машини, я одразу ж помчала додому.
Перед виходом уважно оглянула салон і виявила пакет на задньому сидінні машини. Я дуже злякалася, бо не раз чула подібні історії, які нічим хорошим не закінчувалися. Однак узяла себе в руки і подивилася, що ж в пакеті.
Там лежала ціла купа різних прикрас. Видно, що дуже дорогих і скинутих у пакунок ніби поспіхом. Я одразу запідозрила недобре і вирішила зателефонувати своєму знайомому з поліції.
Працює він, щоправда, в іншому місті, але зате точно скаже, що робити. Коли поліцейський почув цю історію, не повірив своїм вухам. За його словами, в моїй машині був злодій.
Недовго думаючи, я одразу ж вирушила до міста, де працював мій знайомий. Добре, що їхати всього чотири години. Ніколи в житті я не їздила на машині так швидко. Там же я познайомилася з власником антикварної крамниці.
Це саме його пограбували. Він від щирого серця подякував мені, і я поїхала додому. Однак уже наступного дня рано вранці в мої двері хтось постукав. На порозі стояв той самий чоловік і запросив поснідати.
Тоді я зауважила, що цей галантний чоловік запав мені у душу, коли я вперше на нього глянула. Я не вірила в те, що зав’яжуться стосунки в такому віці, але в долі на цей рахунок свої плани.
Коли ж новий знайомий дізнався про недугу мого батька, зголосився допомогти з його лікуванням. Ось так рішення стати таксисткою назавжди змінило моє життя.
