Зазвичай, чим ближче живуть одне до одного родичі, тим гірше їх відносини. Але зі мною вийшла трохи інша історія.
4 роки тому мій син одружився на Насті. Так як тоді вони не могли дозволити собі окреме житло, я погодилася прийняти їх у себе на рік. Правда, спільне життя невістки і сина зі мною тривало на 3 роки довше заявленого. І все було добре, поки у дітей не з’явилася своя квартира.
Через рік після того, як діти в’їхали до мене, народився онук. Збирати гроші на свою квартиру стало важче. Я допомагала як могла. І продукти, і по дому витрати намагалася на себе брати.
Невістка в декреті поводилася чемно. Гостей галасливих не приводила. Тільки одна-дві подруги заходили поговорити. А так і приготувати могла, і поприбирати. Син в цей час працював, але і сам міг по дорозі в магазин заїхати. Загалом, намагалася я захистити їх від зайвих витрат як могла.
– Ой, Людмило Микитівна, ви такі добрі до нас, – сплескувала руками Настя. – Щоб ми без вас робили!
Здавалося, ми жили однією дружною сім’єю, і мене все влаштовувало.
Десь рік тому, стало відомо, що дядька Настіного не стало і він залишив у спадок її батькам майно. Звичайно, звістка не з радісних, але батьки Насті вирішили розділити гроші між Настею та її братом. Це був шанс.
Поки спадкоємці вступили у володіння, син з невісткою вже підшукали квартиру. Коли ж гроші були у них на руках, виявилося, що у них вже є половина від вартості бажаної квартири.
– Все, мамо. Нарешті залишаємо тебе! Можеш відпочивати! – радісно повідомив мені син. – Спасибі тобі величезне за все!
У цей момент позаду нього стояла Настя і якось дивно посміхалася. Вона нічого не сказала. У мене це викликало дивне відчуття.
– Давайте я вам посуд складу в нову квартиру. У мене його стільки, що на цілу їдальню вистачить, – запропонувала я, знаючи, що зараз їм доведеться знову збирати гроші на меблі та інше.
– Дякую, але цей мотлох в новій квартирі ні до чого, – процідила невістка.
Я розгубилася від такого. Значить, всі 4 роки їй було нормально, а зараз непотрібний мотлох? Так, посуд не новий і зроблена по старій моді, але навіщо так гидувати? Якщо хочеш, потім можеш викинути, купиш новий. Це не моя справа. Але навіщо так грубо?
– Ми візьмемо, спасибі, – порушив тишу син і пішов за коробками.
Тепер з сином спілкуюся мало. Невістка зі мною не розмовляє, тільки холодно відповідає по телефону. Хотіла зробити їм подарунок на новосілля – посудомийку. Так тепер страшно: раптом невістка буде знову незадоволена.
Як я пізніше дізналася від сина, Настя тепер постійно порівнює мене з її батьками. Що її батьки їй купу грошей перевели на житло, а я і гривні не дала.
Треба думати, що у Насті пам’ять коротка або проблеми з математикою. Адже комуналку, продукти та інше оплачувала я. І частково завдяки мені їм вдалося зібрати таку суму.
Дуже прикро, коли люди користуються твоєї добротою, а в певний момент просто знецінюють її.
