Я ніколи не втручаюсь у стосунки своїх друзів. У нас із чоловіком є близький друг. Для нас він один із найближчих людей і дружба з ним витримана роками.
Минулого року він одружився і відкрився мені з іншого боку. Все весілля в повітрі віяло лицемірством.
Між нареченим і нареченою не було теплоти, трепетного ставлення та турботи одне про одного. Вони все весілля були нарізно, а батьки сиділи за різними столами і кожен спілкувався лише зі своїми родичами.
Після весілля я зовсім перестала впізнавати свого друга. Але ще більше не розумію його дружину. Він може дозволити собі її образити, принизити, накричати і навіть ударити.
Я не уявляю, як вона живе у такому постійному стресі. Постійні закиди, постійна критика, постійне приниження.
У мене в голові не таке ставлення. Але в той же час я розумію, що коли вона з ним живе — це її вибір.
Вона не була вагітною, коли виходила за нього. Вони мають вдвох престижні роботи, немає гострої нестачі в житлі, або грошах. Але постійно, коли повертаємось від них, на душі шкребуть кішки
