Є в мене одна подруга дитинства, з якою ми вийшли заміж практично одночасно. З різницею в один рік – вона в 25, я в 26. І після майже семи років шлюбу я можу сказати: всі свекрухи різні. Мені теж довелося спочатку несолодко. З мамою чоловіка ми довго притиралися одне до одного.
Врешті-решт знайшли спільну мову. Подрузі ж не пощастило по всіх фронтах. Частенько телефонує мені й запитує, що можна швидко приготувати на обід. Та так, щоб одразу на п’ять осіб, бо наразі все готування свекруха повісила на неї. Зідзвонюємося або списуємося ми часто.
Щоразу вона не втомлюється голосити, як сильно їй не пощастило. Як вона заздрить моїм теплим сімейним стосункам, але я завжди нагадую, що мені ці теплі стосунки теж не дарма дісталися. Мені також доводилося готувати в будинку свекрухи. Тепер мої рецепти, до яких їй не було діла, стали в нагоді.
На перший погляд, ця історія пересічна, але нещодавно я поділилася нею зі своїми знайомими, і наші думки кардинально розділилися. Предметом суперечки стала відповідь на запитання: хто все-таки має готувати, якщо невістка і свекруха живуть під одним дахом?
З моїм чоловіком ми познайомилися на заробітках за кордоном. Я навіть не сподівалася знайти щось за професією, тому одразу пішла працювати в гастрономію. Спочатку посудомийкою, потім дрібним помічником, а потім і молодшим кухарем.
Робота не найлегша, але я багато чому навчилася, і платили пристойно. Тож тепер я багато чого знаю про готування, а після повернення на батьківщину ми з нареченим купили квартиру. Поки ж шукали підходящу, гостювали у батьків мого чоловіка близько двох місяців.
У нас зі свекрухою були свої проблеми – вона любила втручатися у справи нашої маленької сім’ї з непроханими, а іноді й відверто шкідливими порадами, але не зі зла, а тому, що в них із чоловіком у сім’ї все по-іншому. Річ у тім, що в нашому шлюбі більшу частину грошей заробляю я.
Через це багато домашніх питань лягають на мого чоловіка: всі питання ремонту, оплата рахунків, найчастіше прибирання і походи на ринок. Готування я залишила за собою, тому що так і швидше, і смачніше виходить. Тож у якийсь момент я опинилася зі свекрухою на кухні сам на сам.
Спочатку ми пробували готувати разом, але дім не ресторан, а робота в команді потребує підготовки і терпіння. То я не той ніж візьму, то вона почне неправильно шинкувати, і в результаті все готування перетворюється на повчання. Можливо, у когось по-іншому, але у мене було саме так.
Тому вирішили чергувати дні готування, і тоді все стало на свої місця. Якщо в мене був завал на роботі, свекруха брала моє “чергування”, а якщо їй потрібно було кудись піти, то я її підміняла. В моєї подруги, на жаль, не було великого вибору, та й зі свекрухою пощастило менше.
Матері її чоловіка не подобається в ній абсолютно все: від манери одягатися до самої присутності в її будинку. Треба сказати, що особливо подрузі допікає саме готування – раніше в їхній родині на кухні заправляв чоловік, а вона прибирала.
Відтоді, як вони переїхали в батьківський дім через капітальний ремонт, вона перетворилася на рабиню і робить і те, і інше, а чоловік мовчить у ганчірочку, бо в домі свекрухи всі слухаються тільки її. Одного разу я запитала подругу, як так вийшло, що на неї все повісили.
Виявилося, свекруха аргументувала це тим, що в домі вони бажані гості, тож грошей з них за проживання брати не будуть, але натомість вони мають допомогти по господарству. Ситуація вийшла неприємна. Додому вони повернутися вже не могли, бо вирішили все одразу переробити.
Грошей на винайм після капітального ремонту в них теж не було. Тож довелося миритися з порядками свекрухи. Хоча мені здається дивним, що батьки м’яко натякнули, що проживання в будинку не безкоштовне, адже вони не назавжди переїхали, а попросили про допомогу на місяць-другий.
І ось таке питання: хто все-таки має готувати? Мені здається справедливим, що готування потрібно розділити за принципом чергувань між тими, хто вміє і бажано любить готувати. В іншому разі ні вівці не будуть цілі, ні вовки ситі. Наші спільні друзі солідарні зі мною не в усьому.
Хтось навіть став на бік свекрухи: у моєї подруги робота на півставки, чому ж їй не взяти на себе домашні обов’язки? Хтось припустив, що готувати необов’язково повинні жінки, а вся сім’я, як і прибирати Але що, якщо ми говоримо про ситуацію, де обидва чоловіки з ранку до вечора на роботі?
Одна наша старша знайома, у якої є доросла донька, запропонувала альтернативний варіант. Якби донька вирішила пожити в її домі з хлопцем, то вона була б не проти й далі готувати на всіх, як господиня в домі. Тільки попросила б скидатися на продукти і розділити плату за комунальні послуги.
Я все-таки більше схиляюся до того, що чергування – найкращий вихід із ситуації, виходячи з власного досвіду. Ми досі користуємося цією стратегією, коли приїжджаємо на свята. Розподіляємо між собою страви, які потрібно приготувати, і по черзі займаємо кухню.
Ще один секрет хороших стосунків у великій родині – правильно складене меню. Адже, якщо за столом збирається більше чотирьох осіб, можна не тільки всіх нагодувати, а й час заощадити. Життя у великій родині навчило мене, що краще недосолити і недоперчити страву та поставити спеції на стіл.
Коли готувати потрібно на багато людей, краще відмовитися від ідеї порційності. Це має бути щось, що можна поставити в центр столу, і кожен сам покладе собі в тарілку стільки, скільки захоче. Таким чином, ви скоротите час на сервірування.
